Я писала цю книгу, ставлячи собі одне питання: що страшніше — сказати людині, що вона помирає, чи закохатися в неї до того, як встигнеш це зробити?

Алекс Берг забиває вирішальний гол. Стадіон реве. А за кілька секунд його серце просто зупиняється — без жодного дотику, без зіткнення. Само.

Єдина людина на трибунах, яка знає чому, — кардіологиня Софі Рейн. Вона бачила його кардіограми задовго до цього матчу. Знала діагноз. Знала, що станеться. І дала обіцянку своєму наставнику — не дозволити Бергу вийти на поле знову.

Тепер вона мусить сказати чоловікові, за якого молиться ціле місто, що його кар'єра — це повільне самогубство.

А він відповідає їй поглядом, у якому немає страху смерті. Тільки цікавість. І питання, яке лунає гучніше за діагноз: хто вона така, що наважилась сказати йому правду?

«Наша заборонена гра» — це не про футбол і не про медицину. Це про двох людей, кожна дія яких — ставка. Він грає на секунди свого життя заради останнього матчу проти людини, яка колись була йому братом. Вона грає на власну совість, бо щодня наближається до чоловіка, якого мусить зупинити.

Хтось із них програє. Питання лише — хто програє першим: серце чи почуття.

Уже доступне для читання!

Оновлення щодня о 00.00