НОВИНКА! "Бос шукає помічницю"

Влітаю в двері бізнес центру о сьомій сорок п’ять і з усіх ніг кидаюся до ліфтів, на ходу пікаючи пропуском в охоронця. Господи, ще не вистачало спізнитися на власну страту!

Лиш опинившись на сьомому поверсі, розумію, що ну… не піду з кавою та шматком торта до боса на співбесіду. Ще подумає, що це йому, доведеться ділитися. Пробігши декілька метрів коридором, різко розвертаюся з думкою спочатку залишити речі біля свого столу.

— Обережно!

Надто пізно. Зіткнення уникнути не вдається. Стаканчик з моєю кавою вдаряється об чиюсь широку грудну клітку, кришечка відлітає, і кава з молоком, льодом, шоколадом і збитими вершками щедро вихлюпується на білосніжну сорочку.

Завмираю. Здається, навіть серце не б’ється, доки здіймаю наляканий погляд на… Ну, здогадайтеся з першого разу.

— Д-доброго ранку, Олександре… М-марковичу, — мекаю, затинаючись, а коліна так і трясуться, наче в мене раптом приступ ревматизму від нервів.

— Не дуже добрий, — роздратовано стріпуючи з себе вершки, бурмоче директор. — Схоже, техніка — не єдине, з чим у вас складні стосунки.

— Я… я не… пробачте.

— В мій кабінет, зараз же.

Гірше бути просто не може… І, схоже, удачі у Валеріана краще більше не просити.

Владний герой - це про кота Валеріана, якщо що)))

Мрняяяв :3