Димитрій зітхнув. Коли він заговорив знову, у його голосі з'явилася холодна лють.

— Якби Фелікс зараз був живий...

Він ненадовго замовк.

— Я б спочатку змусив його докладно пояснити, навіщо він зробив із тобою все це... А потім переламав би йому обидві руки.

Дан озирнувся й ошелешено подивився на наставника.

— Яка ж ви все-таки... страшна людина.

— Дуже страшна, — цілком серйозно кивнув Ірлі. — Але, здається... виключно у справі.

Димитрій з питанням в очах поглянув на ящірку, а тоді прокоментував її слова:

— Приємно, що хоч хтось мене розуміє.

Потім перевів погляд на Дана.

— Я — справжній янгол, якщо порівнювати мене з Феліксом. За два з половиною роки викладання мені чомусь жодного разу не захотілося перевиховувати світлих і нейтралів, насичуючи їх силою Темряви. Хоча деякі з них, на мою думку, цілком заслуговували доброго прочухана.

Іноді найважча битва — не з чудовиськами Пустки, а із самим собою.

У новому розділі Данаїл уперше проводить цілий день серед оперативної групи Патруля. Він знайомиться з її членами, демонструє свій неймовірний талант артефактора, проходить перше справжнє тренування під керівництвом Димитрія Вальтера та робить крок, який змінить усе його життя.

Але найважливіша подія відбувається зовсім не на полігоні.

Роки страху, нав'язаного попереднім наставником, змушують Дана завмерти перед власною Темрявою. Саме тоді Димитрій відкриває йому істину, яка здатна перевернути весь його світ:

Темрява сама по собі не є злом. Злом або добром її робить той, хто нею володіє.

Чи зможе Данаїл прийняти свою природу? Чи стане цей день початком народження справжнього темного саргіса рун? І чи помітить він, що між ним і наставником уже починає виникати той самий зв'язок, про який він навіть не смів мріяти?

Запрошую до читання нового розділу! Буду дуже вдячна за ваші коментарі, враження та зірочки — вони надихають писати далі. ?