Ми троє дуже різні, але саме нас обрала могутня відьма, щоб перед смертю передати свій дар. От тільки не дуже розбираємося, що тепер з цим даром робити... Та часу гаяти не можна, адже на світ насуває темна сила, а порятунок - лише в наших руках!

Запрошую до читання! 

УРИВОК З НОВОЇ ГЛАВИ, ЯКА ВИЙДЕ СЬОГОДНІ О 22.00:

Дівчата пручались і кричали. Мій ворон тим часом так і завис в польоті між фігурою в балахоні і відьмою на підлозі. І продовжував каркати. 

 — Чому на цю, третю, не діє моя сила? — сердито гаркнула фігура в чорному, вона і на мене махала рукою, але це дійсно не спрацювало, як із дівчатами. 

 — Підійди до мене, — відьма дивилась мені в очі, морщачись від болю.  — Візьми за руку…

Я підійшла до неї.

— Ми зараз викличемо лікаря… — я трохи розгубилась і взяла її за руку. 

 — Ні, не роби цього! — заволала жінка в балахоні. 

Але відьма,  продовжуючи дивитись прямо мені в очі, прошепотіла:

— Я передаю вам трьом мою силу, кожна матиме свою частку, і ви повинні віднині триматися разом, бо тільки ви троє зможете перемогти зло, коли прийде час… Торкнись тих двох, щойно вивільниш їх… 

Я відчула, як по моїх пальцях ніби пробіг електричний струм і скрикнула. Але відьма вже лежала непорушно, її очі дивилися у стелю і з кожною миттю все тьмянішали. 

Фігура в балахоні кинулась до мертвої відьми, але коли торкнулась її, заволала:

— Вона встигла! Але я заберу своє!

Фігура зиркнула на мене і кинулась тепер вже в мій бік. Я виставила руки вперед і з них раптом вирвались блискавки, чи щось типу того. Розряд пройшовся відьмою і вона скорчилась від болю.

Від цього дівчата, які були підвішені в повітрі, почали падати, я побачила це ще до того, як це сталось, ніби промотала вперед. 

— Ні! — вигукнула я, направивши до них руки...

Продовження роману "ВІДЬМИ НА МІНІМАЛКАХ" - щодня о 22.00! Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко - так ви не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі!

Щиро дякую за підтримку на конкурсі!