— З ким ти був? — Я виню себе за власну тупість. Очевидно, що з іншою жінкою. Тут і до ворожки не треба ходити. Я б не мала нічого відчувати, але неприємний укол ревнощів вже тік по моїх венах. Повільно він досягав серця, об яке неначе кішки почали точити кігті. Було фізично боляче й морально складно.

— Моя совість чиста, Юстино. Хоч цей шлюб і фіктивний, але я не збираюся спати у цей період з іншими жінками. Я не буду втягувати тебе у якісь інтриги чи скандали. Обіцяю. — Я дивлюся в його карі очі й згадую Макса, якому так само сліпо довіряла. Граблі 2.0 опиняються під моїми ногами. Залишається лише обрати чи хочу я отримати ще одну шишку на лобі.

— Тоді де ти був і звідки ця помада на шиї? — Я більше не витримую. Пальцем стираю той огидний слід. Готова силою засунути його в душ, щоб не чути цей запах, але розумію, що не маю таких повноважень. Я — не його дружина.

— Це дуже довга історія, Юстино, й дуже сумна. Я обіцяю, що колись тобі все поясню. Зараз же прошу просто мені повірити. День був важким. Я хочу відпочити.

Це продовження книги "Кохання в овертаймі". Якщо зацікавив уривок, то запрошую до прочитання книги за посиланням. 

Якщо маєте здогадки чиї це сліди помади, то пишіть у коментарях.