Друзі,

Історія Мелані та Джорджа завершується через кілька днів. Герої подолали всі неприємності та зуміли вибороти своє кохання. Наступним шукатиме своє щастя Алекс Еванс.

Його книга отримала назву «Коли тане паморозь» і продовжить цикл історичних любовних романів «Бурі кохання». Новинка стартує сьогодні, адже події, що відбуваються у главі 60 книги «Квіти апельсина», тісно пов’язані з життям нових героїв. Проте історії самостійні, і їх можна читати окремо.

Роман Алекса та Іді розвиватиметься стрімко. І чоловік ще здивує своєю пристрастю.

А зараз я хочу поділитися з вами спойлером до глави, яка вийде через кілька днів:

На столі панував безлад. Бухгалтерські книги лежали відкритими. Поміж ними стирчали аркуші з рахунками за ремонт маєтку. Декілька конвертів так і залишилися нерозпечатаними. А поверх усього цього хаосу – лист від Мелані.

Алекс відчув, як у грудях знову щось стиснулося. Він не читав його вдруге. Не наважувався. Та добре пам’ятав окремі рядки. Мелані сподівалася, що він буде присутній на церемонії. Буде рада бачити його серед гостей і просить розділити її щастя.

Щастя…

Алекс засміявся вголос.

Невже вона справді вірила, що він приїде? Що стоятиме серед гостей і спокійно дивитиметься, як вона виходить заміж за іншого чоловіка? Невже вона була настільки безсердечною? Чи, навпаки, настільки байдужою, що навіть не усвідомлювала, якого болю завдала? Він не знав, яка з відповідей дратувала його більше. Вільною рукою чоловік стиснув дерев’яну стільницю. Пальці збіліли від напруги.

В останні дні він постійно ловив себе на дурних думках. Може, написати їй листа, у якому пошле її до чорта? Або поїхати й переконатися в тому, що Меллі дійсно щаслива з маркізом Девісом? Чи вдати, що Мелані Вуд ніколи не існувало?

Жоден із цих варіантів не був добрим. Тому він лише стояв посеред кабінету й мовчки молився, аби не зробити нічого нерозумного.

Саме в цю мить двері відчинилися. Алекс різко підняв голову. Сподівався, що це не мама чи тато. Знав, що вони не змушуватимуть його повертатися в зал і вдавати, що йому подобається танцювати з незаміжніми леді. Але й розумів, що вони не залишать його наодинці й стерегтимуть, як мале дитя. Проте на порозі спинилася міс Саттон.

– Ах, Іді, – він вмить розслабився. – Прошу, проходьте. Ви, мабуть, теж потребуєте темряви та тиші.

– Ні. Я прийшла по інше, – тихо мовила вона.

І під його питальним поглядом вона зачинила за собою двері й провернула ключ у замку. Його повинно було б це збентежити чи здивувати. Натомість Алекс подумки зауважив, що тут Іді виглядала інакше, аніж у бальній залі. Там вона зливалася з інтер’єром. А в його кабінеті темно-зелені стіни, важкі книжкові шафи та чорне дерево меблів ніби виштовхували її вперед. Світле волосся відбивало світло вогню, а бліде обличчя різко вирізнялося на тлі похмурої обстановки.

Жінка повільно підійшла. Спинилася поряд, ставши між його розставленими ногами. Взяла з його рук склянку з бренді та поставила на стіл. А тоді торкнулася губами його губ.

Дякую всім, хто так довго чекав на історію Алекса.

Оновлення – через день опівночі.