Всім привіт!

Запрошую до оновлення.

— Зачекайте, Романе... — замовкаю, бо не знаю, як його по батькові.

Чоловік, зупинившись, оглядається, а я, знітившись, прошу:

— Там серед персоналу дідусь такий є, Семен Митрофанович... Не звільняйте його, будь ласка. Він не при справах, йому кошти потрібні. У нього бабуся хворіє. Він конюхом працює... Він хороший.

Роман пильно дивиться на мене з хвилину, а тоді кидає:

— Добре, Софіє. — він робить паузу, а по ній додає: — Мене звати Роман Вікторович.

Я лише киваю і переводжу погляд на Діану. А вона з вдячністю дивиться на мене і пошепки зізнається:

— Я гадала, ти тут на день-два.

Криво всміхаюся та зізнаюся:

— Я взагалі думала, що до вечора. Бо якби ви не приїхали...

— Спасибі, що подзвонила. Бо якби не ти, це б продовжувалося вічність. — вона нервово ковтає і пошепки кидає: — Роман не хотів втручатися у це, він у мене адвокат та юрист... — вона зітхає. — Тому й казав, що втручатися в родинні скандали — це остання справа. Але коли почув твій дзвінок, сам проявив ініціативу. Тож я безмежно вдячна тобі.

Покоївка для мільярдера

♥️♥️♥️