Вирішив кинути невеличкий уривок з сьогоднішнього розділу. 

— Треба заявити в поліцію, — випалив я. — Зараз. Сьогодні. Його мають заарештувати.

Девід тихо пирхнув. Не насмішкувато. Втомлено. І… налякано.

— І що далі, Стіве?

— Його посадять! Він бив тебе! Він украв твої гроші!

— Справді так думаєш?

Я насупився.

— Так.

Він похитав головою. Дуже повільно. Ніби вже сто разів прокручував цю розмову в голові.

— Він скаже, що я вкрав у нього. І що?

Я відкрив рота… і одразу закрив.

— У нього будинок. Робота. Репутація. Він платить податки вже років тридцять, — Девід злегка провів пальцем по краю склянки. Голос став майже шепітним. — А хто я? 

Отруйна спокуса