Розділимо спадок? вистачить на всіх

Дорогі читачі Букнету.
Запрошую до новинки Спадкоємиця крізь час 

Анотація
У дев'яносто один рік Зуравія Ромодановська була впевнена, що її історія завершилася.
Та фатум виявився іншим.
Прокинувшись у тілі своєї дев'ятнадцятирічної правнучки, вона отримує другий шанс прожити життя, яке вже втратила. Та разом із молодістю на неї чекають п'ятдесятимільйонна спадщина, смертельно небезпечні родинні таємниці й убивця, який досі ховається серед найближчих.
Щоб урятувати себе й дізнатися правду, Мірабелла має прийняти дивний магічний дар, розгадати загадку старовинного заповіту та пройти чималий шлях, у якому вона зустріне своє кохання.


Цитата: 

— З днем народження, люба Мірочко.

На тому кінці дроту пролунав знайомий сміх — легкий, не зіпсований фальшивими нотами дорослого життя.

— І я тебе вітаю, бабуню! Це ж не тільки моє свято, а й твоє. Ми з тобою — як дві сторони однієї монети, пам’ятаєш?

Від її голосу в моїх грудях, десь під зашкарублим від старості серцем, розлилося тепло. Я мимоволі всміхнулася. Дев'ятнадцять років тому народилася моя правнучка. Саме в мій день народження. Тоді я ще вірила, що доля зробила мені подарунок, передаючи естафету. Відтоді ми щороку жартували про наше «подвійне свято».

Але час — це безжальний лихвар. Він забирає відсотки щодня. Мірабелла вже давно не та маленька дівчинка з вічно розбитими колінами та кумедно розпатланими косичками. А я… я вже не бадьора «бабуня», яка могла за ніч перекроїти стару сукню на свято у садочок. Я — дев’яностооднорічна руїна, яку тримає на світі лише впертість та кілька родинних таємниць, занадто важких, щоб забрати їх у могилу.

Як же мені хотілося подарувати їй щось справжнє, що не продаси за гроші.

Та, на жаль, мій нинішній подарунок мав присмак полину.
Поки Міра розсипалася у привітаннях, я кинула погляд на фамільний кишеньковий годинник, що лежав на тумбочці. Його срібний корпус потемнів, але стрілки невблаганно відміряли останні години мого земного життя.

— Міро, — я перебила її, і мій голос прозвучав сухіше, ніж я хотіла. — Ви з матір’ю маєте приїхати до Львова. Сьогодні.

У слухавці запала неприродна тиша.

— Щось сталося? —обережно запитала іменинниця.

Кмітлива дівчинка. Наша кров. Вона одразу збагнула: старі Ромодановські не кличуть у гості просто заради торту зі свічками.

9 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Valentyna Semaka
09.08.2026, 19:56:39

Як інтригуюче! З нетерпінням чекаю цю історію!

Любава Олійник
09.08.2026, 19:58:45

Valentyna Semaka, дякую, уже є на сайті )

Цікава анотація.

avatar
Мельська Наталі
30.07.2026, 10:06:26

Дуже інтригуюче усе виглядає! ❤️❤️❤️

avatar
Аса Шель
29.07.2026, 22:36:25

Анотація обіцяє цікавий сюжет)

avatar
Неба Крайчик
29.07.2026, 22:14:12

Цікава ідея! ❤️

avatar
Олеся Тиха
29.07.2026, 21:31:58

клас! і анотація, і уривок ❤️

Любава Олійник
29.07.2026, 21:39:10

Олеся Тиха, Дякую, ❤️

Цікавий фрагмент!❤️❤️❤️

Любава Олійник
29.07.2026, 21:38:46

Віталій Козаченко, Дякую, там ще далі є...❤️

Дуже цікаво! ❤️

Любава Олійник
29.07.2026, 21:38:22

Morwenna Moon, Дякую, вирішила опублікувати початок (фрагмент першого розділу)

avatar
Крісті Ко
29.07.2026, 21:27:24

❤️❤️❤️

Любава Олійник
29.07.2026, 21:37:33

Крісті Ко, Дякую❤️

Інші блоги
Книги безкоштовно онлайн: усі 15
Друзі, усі мої книги можна читати онлайн безкоштовно, тут, на Букнеті. Їх уже 15: історії про другий шанс і таємних дітей, дракони й перевертні, містика, різдвяний роман у Карпатах і книга про війну, яку я пройшов сам. Обирайте
Дракони світу "Сейфра".
Я обожнюю драконів! Будь-яких. Великих, малих, добрих, злих, лускатих, пухнастих, крилатих і безкрилих, з довгими вусами або рогами... У фентезійному світі роману «Сейфра» теж є дракони. Але вони трохи відрізняються
Знижка на "Піжмурки з Тінню"
"Піжмурки з Тінню" ❤️ Я ніколи не ставила почуття вище обов’язку. Завжди знала, що рука моя обіцяна кронпринцу. А доля – сісти на престол імперії поряд з вінценосним чоловіком. І не сказати, що мене це бодай
А вам цікаво? ❤️
— В тобі зараз надто багато сили, щоб її зв’язати, феніксе, — чоловік злегка схилив голову, демонструючи покору, — тож можеш не боятися. — Я вас не боюся! — відрубав Каміль. — Ви, пустельні хробаки, весь
Зміна обкладинки
Змінилася обкладинка до мого любовного фентезі “Коли оживає камінь” Це історія про Анну, яка потрапила у книгу, яку читала. Їй відомий сюжет, проте події почали розвиватися не так, як повинно бути. Дівчина опинилася
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше