Історія про боса, який не звик програвати

Всім привіт! Вчора стартував мій сучасний любовний роман “Трофей для боса”. 

Запрошую всіх до цієї книги. Поліна провела ніч з босом, і вирішила сказати, що то була її сестра-близнючка, якої насправді не існує. Однак, чи справді бос їй повірив?

Уривок:

- Деякі таланти вашої сестри я вже мав нагоду оцінити, сподіваюся ви так само талановита.

Мене пробиває жаром. Це ж на що він натякає? Поки я подумки обурююся, чоловік виголошує своє рішення:

— Добре, я візьму вас на роботу, якщо влаштуєте мені зустріч з вашою сестрою. 

— Це неможливо. Вона поїхала за кордон, — щоб уникнути подальших допитів, додаю:

— Назавжди.

Погляд Гліба стає ще більш іронічним. Він явно не вірить у жодне моє слово, але чомусь продовжує цю безглузду гру, наче йому подобається заганяти мене у пастку.

— Тоді дайте її номер телефону. 

— Там немає зв’язку. Вона поїхала в… Африку, — бовкаю перше, що спадає на думку. Розумію, що заганяю сама себе у глухий кут, але  не можу зупинитися. — Так, в Африку! Вона поїхала в експедицію до якихось диких племен. Досліджує побут та ритуали аборигенів. Там немає зв’язку, інтернету і доріг. Навіть поштові голуби туди не долітають, тож зустріч із нею, на жаль, організувати не вдасться.

— Я чоловік терплячий. У мене з вашою сестрою залишилися незавершені справи. Обов’язково дочекаюся її приїзду, а поки беру вас на роботу на випробувальний термін. Усі деталі з’ясуєте у відділі кадрів.

— Справді? — я підводжуся на ноги. З цією брехнею про близнючку вже й сама не знаю радіти мені чи плакати. 

— Так, і до речі, — він витягує з візитниці візитку. — Ось мій номер телефону. Передайте його сестрі, у нас з нею незакінчена розмова.

AD_4nXcgyYWDJfEg3k256ibChCVtMvlaAp5N5FYvaiqfzsk3mHDAl-2PJpmIDcVlutcbf20UkZT1U5SkOn0ng-er7n8RUqiIy54fp9kUUO_B6VWkEbG0yVsGpsZgrbWuBo5QjU-0Tgmq3bT3qQ=s2048?key=2UiwKx3qNDVFBph4ZX5z-g

Також, запрошую до книги у процесі написання “Спокусити нареченого моєї бабусі”. 

Підписуйтеся на МОЮ СТОРІНКУ!

Також мене можна знайти у фейсбук, ТікТок та інстаграм.

❤️Ваша Аврелька!❤️

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Христина Вілем
29.07.2026, 19:48:08

❤️❤️❤️

Інші блоги
Що не так з мою новою книгою.
Сподіваюсь, що з моєю книгою все добре і сюжет вам насправді подобається. Бо, якщо чесно, зовсім не хочеться завершувати цей цикл якоюсь не такою історією. Все-таки до цього стільки героїв старалися прожити цікаві історії,
Розплата
"Мотиль, який загрався з полум'ям свічки, не повинен скаржитися на обпалені крила..." ​Ціна за спробу приборкати первісний хаос виявилася надто високою. Зорн зрозумів це, коли його власні руки перетворилися на обвуглені
Остання історія з моїх нотаток
«РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО НАС» Я давно виношував цю історію. Вона почалася з одного питання: скільки треба часу, щоб прожити ціле життя? Рік? Десять? А якщо... сорок хвилин? Знайомтеся: Назар, 19 років, продавець у книгарні.
Візуал до роману, Печать тіні. Розділ 1. Тінь
Тінь збігає від стражі
«бастард» - візуалізація
Наступна жертва – Джозеф. Ні він не позує, здається потрапив в поле зору служби безпеки Пітера Донована.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше