Привіт всім!

Я трохи прихворіла, тому блоги не писала. Але ви про мою книжку не забули, приємно))

Першим ділом я покажу вам ті арти, які треба було))

(Стефані і Енді - Розділ 29.)

Зайшовши випадково в одну з комор-архівів, він побачив знайомий золотавий чубчик. Стефані Ролдест стояла серед високих шаф і шухляд, щось активно перебираючи.

— Д-добрий день! — ніяково привітався Енді.

Жінка повільно повернулася. Побачивши його, вона щиро усміхнулася.

— Ох, невдачливий! Привіт! — радісно відгукнулася вона. — Давно тебе не бачив. Думав, тебе взагалі не випустять з кімнати.

"Знову цей чоловічий рід…"

— Випустили, — буркнув Енді. — Кімнату прибирають.

— О, зрозуміло. Гадаю, це було очевидно, але я не здогадався. Я, часом, туплю, — чесно зізналася Стеф і знову повернулася до шухляди.

(Карен - Розділ 30)

 

Енді продовжував повільно блукати між стелажами, проводячи пальцями по корінцях книг. Бібліотека була такою, що здавалося, ніби вона ніколи не закінчиться. Він завернув за черговий високий ряд і раптом зупинився.

У невеликій ніші, біля великого вікна, на  дивані сидів хлопець років шістнадцяти. Темне, майже чорне волосся спадало йому на очі. Він сидів, підігнувши одну ногу під себе, і дуже уважно читав товсту книгу, ніби весь світ для нього перестав існувати.

Енді мимоволі зупинився. Це була перша людина його віку (або близько того), яку він бачив у цьому маєтку.

— О, Карен, вітаю! — Стефані схилилася в короткому, але шанобливому поклоні. — Чому ви не на занятті?

Хлопець повільно підвів голову. Його обличчя було неймовірно спокійним, майже холодним. Він закрив книгу і підвівся.

(Пані Амелія - Розділ 31)

Стефані тихо кашлянула.

Жінка, що стояла збоку з прямим, як палиця, хребтом, різко повернула голову. Її погляд був суворим і пронизливим.

— Стояти, — наказала вона.

Пара миттю завмерла в незручній позі, навіть не намагаючись заперечити.

— Добрий день, пані Амеліє, — привіталася Стефані з легким поклоном.

— Теж рада тебе бачити, Стефе, — відповіла жінка, але її погляд одразу перемістився на Карена і став похмурим. — Знову.

Енді помітив, як двоє учнів також свердлили Карена поглядами, повними невдоволення.

Стефані, ніби нічого не помічаючи, м’яко підштовхнула Карена вперед.

— Отож, я тут з компанією. Повертаю вашого учня. Я був щиро здивований, яким вихованим він став з вами, — сказала вона з абсолютно серйозним обличчям. — Він мені так допоміг з документами, коли я не встигав… Він просто найкращий джентльмен.

(Ноель та Ліліт - Розділ 32)

Перерва тривала вже дванадцять хвилин, але в залі панувала напружена тиша. Ліліт і Ноель відійшли до високого вікна і тихо перешіптувалися, періодично кидаючи на Карена колючі, неприязні погляди. Дівчина щось сердито бурмотіла, а хлопець кивав, не відриваючи очей від спини Карена.

Сам Карен сидів за фортепіано, байдуже перебираючи пальцями клавіші. Він не грав мелодію — просто торкався їх, ніби перевіряючи, чи ще живі. Його обличчя залишалося абсолютно спокійним, майже кам’яним, ніби йому було байдуже до всього навколо.

Енді і Стефані стояли біля стіни трохи осторонь, спостерігаючи за всім цим.

— Вони його не люблять? — ледь чутно запитав Енді.

— М’яко кажучи, — так само тихо відповіла Стефані. — Карен з цих трьох, по факту, найкращий і найобдарованіший. І найскладніший. Ліліт і Ноель вважають, що він користується особливим ставленням через прізвище. Хоча насправді все навпаки...

Ласкаво прошу до книги:

Сад для білого птаха

Яка бере участь у флешмобі: "Райдужні сторінки"

Який можна знайти за тегом і в колекції.

А тепер новина!!!!

 Доволі прикра насправді..

З 03.08 книга на певний період перестане викладатися.
Причина цьому мій переїзд, тому я буду достатньо зайнята, аби бути не в змозі редагувати глави.

І ще одна новина!!!

Скоро анонсую іншу книгу у співавторстві, яка повністю дописана. Тому ви матимете змогу читати її за моєї відсутності!!

✤ З вами була Аріна Лінк! ✤