Не знаю, кому було незручніше після цього сну – Нінель чи мені, поки я це писала)))))
Продовження на сайті)

– Нінель!..

Різко хмурюся й дивлюся на чоловіка навпроти. Його обриси раптом починають розмиватися, ніби хтось проводить долонею по ще не висохлій фарбі. Я кліпаю, намагаючись сфокусувати погляд, але марно. Він просто... зникає.

Бляха.

Ні... Тільки не кажіть, що це був сон. Це, бляха, зовсім не смішно.

– Нінель, якого біса?!

Чийсь голос прорізає темряву. Я різко розплющую очі й одразу ж мружуся, намагаючись зрозуміти, де перебуваю.

У кімнаті панує майже суцільна темрява.

І я...

Без одягу.

– Що за хрінь? –  хриплю тихо, геть не розуміючи, що зі мною відбувається. Унизу живота приємно тягне, але ж я спала.

– Ти збираєшся виходити чи ні? –  кричить знайомий голос. Ліза, біс її побери. Господи, я що, остаточно здуріла?

До щік приливає жар. Ну прекрасно, уже й еротичні сни вирішили обрати саме його, наче у світі більше чоловіків не існує. 

Але чому я без одягу? А, точно. Я ж вийшла з душу, а потім, мабуть, вирішила, що підлога - чудове місце, аби просто вимкнутися. Геніально. Хоч премію «Найрозумніше рішення дня» собі вручай.

–   Ніне...

–   Стулися вже, зараз вийду, – гарчу голосно, навмання вмикаючи приглушене світло. Що їй від мене треба? Тільки цієї зараз мені й бракувало.