Сьогодні розділ вийшов у два рази більшим...

 

Повернулася я додому лише через місяць. І саме тоді мене перехопив Вишневський.
Стефаній підвіз мене до воріт нашого будинку. Ми довго цілувалися перед тим, як попрощатися. Раптом він відсторонився й серйозно подивився мені в очі.
— Я довго думав, як віддячити тобі за свій порятунок, і вирішив дати тобі одне бажання… будь-яке. Я його виконаю. Без фанатизму, звісно. Я не джин — мертвих з того світу не поверну. А ось із живими людьми можу зробити все, що ти захочеш…
Він ніби натякав на мою ситуацію з Вишневським. Я зависла в роздумах. А він уже відкрив двері, вийшов першим, допоміг мені вибратися й на прощання палко, майже грубо поцілував, міцно обмацавши мій зад своїми великими руками. Потім швидко сів у машину й поїхав. Я лише дивилася йому вслід.
І коли вже збиралася зайти за ворота, почула гучний звук гальм. Біля мене різко зупинилася машина. У наступну секунду мене затягли до лімузина двоє громил. Вони сіли по обидва боки від мене. А навпроти розкинувся на сидінні Вишневський — ніби король.
— Нашу угоду про шлюб я скасовую! — голосно заявив він і з огидою подивився на мене. Потім поліз у кишеню, дістав пачку фотографій і кинув мені на коліна. Багато з них посипалися на підлогу. Я підняла ті, що залишилися на спідниці, і почала їх розглядати.
Серце пішло в п’яти.
На фото я і Стефаній. Практично на кожному — ми кохаємося. У машині, у примірочній, у вбиральні ресторану… скрізь, де ми були разом поза його домом. Від наших відвертих поз у мене щоки палали так сильно, що навіть тональний крем їх не приховав би. На одному знімку я з задоволеним обличчям відкинула голову назад, а Стефаній цілував мої голі груди… Боже. Мені стало по-справжньому соромно.

Згадай мене