Спогади нагадують не лише про людину, а про те, як ти сміявся поруч з нею. Як почувався в безпеці. Як будував плани, що перетворились лише в нездійсненні мрії.

І все, що залишається Тадеї — усміхатись, говорити, що все добре... А всередині, раз за разом, повертатись до тих митей, які вже ніколи не повторяться.
Читайте у розділі Жаль

Мені здається, ностальгія одна з найпідступніших емоцій. Як думаєте ви?

— Я люблю море. Один раз був у Іспанії. І досі не можу забути ту поїздку. Як не дивно, був на змаганнях. Там такі світанки, що дух захоплює. Нам обовʼязово потрібно поїхати. Ти поїдеш зі мною?

Горіхові очі здивовано округлились, намагаючись стримати дитячу надію. Для сім'ї Тадеї, досить середньостатистичної, поїздки були чимось серйозним та дорогим.

Голос її стишився:

— Ти серйозно?

— Так. А що тут такого? Закохана пара не може провести разом канікули? — він переплів їхні пальці.

— О, ще й як може! І буде! — здійняла темні брови Тадея, розтягнувши вуста від радості, від чого скидалась на задоволене звірятко.

— Тоді мені обов'язково потрібно зробити закордонний паспорт. 

— Тоді поквапся. Я запланую поїздку наприкінці серпня. Як тільки паспорт буде готовий, скажеш мені.

Їй захотілось впасти в його обійми, тому дівчина не стримувала себе, зручно там розмістившись. Вушком притиснулась до його серця.

— Отже... До кінця літа?