Вітаю!

Запрошую до молодіжного емоційного роману.

✨✨✨

Чую у слухавці важке батькове зітхання. Нам із шістнадцяти важко порозумітися, тому зараз я на диво не чекаю.

— Ти зараз говориш на емоціях.

— Можливо, тату, але я чітко знаю, чого я хочу, а чого ні. Тож почуй мене і прийми мій вибір. Якщо, звісно, ще маєш краплю батьківської любові до мене. — мій голос стає ще холоднішим і більше скидається на наказ, ніж на прохання. — І дуже тебе прошу... Більше не втручайся в мої стосунки.

— Я твій батько, і...

Не дослухавши, натискаю кнопку завершення виклику. У кімнаті повисає тиша. Кілька секунд просто стою, дивлячись на телефон. Злість повільно закипає всередині.

Танго з мажором.

❤️❤️❤️