Глава 14 вже на сайті
- Бачиш?
- Що? – Еріка впилась у мене своїми карими очима, які зараз через брак світла здаються чорними, як ґудзики.
- Уже не така зла.
- Ти помиляєшся.
- Дуже?
- Дуже.
- Тоді добре. – Я не в силі стримувати усмішку.
- Чому?
- Бо коли ти злишся… - Я зробив крок ближче, сам не знаю навіщо. – У тебе дуже гарні очі.
Еріка завмерла. Я теж. Між нами залишилося менше пів метра і це вперше я так близько. Вперше я міг нормально її роздивитися. Не через балкон, не через стіну, не на відстані. Зовсім близько.
Ліхтарик телефону світив знизу, світло ковзало по її щоках, губах, по маленькому камінчику в крилі носа. І раптом я помітив той крихітний пірсинг. І він, чорт забирай, їй неймовірно пасував.
Десь на задвірках свідомості адекватний Влад бився стусанами й наказував мені зробити крок назад, але я вперто від нього відгородився й натомість сказав майже пошепки:
- У тебе красивий пірсинг.
У тобі все неймовірно красиве, - подумалось мені.
І це для мене була вже дуже погана новина.
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати