Буду тішити вас візуалом і цитатками ❤️

Так багато альф в одному місці... Усі високі, м'язисті, з природною впевненістю владних господарів цього світу. Дивлячись на них, розумієш, наскільки мізерними є претензії мого минулого. Як би я це не ненавиділа, але чоловік у дорогому костюмі завжди випромінює особливу небезпеку й силу.
Ці альфи — з іншого світу. І саме тому мені потрібен хтось із них. Щоб використати як щит.
Точніше... щоб приєднатися.

Бета на мить заплющує очі, явно роздратований моєю зухвалістю. Більшість із них звикли, що омеги опускають очі й покірно виконують будь-який наказ.
— Як я вже сказав, вхід для омег...
— Просто впусти дівчину, — лунає позаду мене впевнений, глибокий голос.
Аромат гарячого шоколаду та свіжої випічки миттєво огортає мої рецептори. Альфа вирішив зіграти в рятівника, хоча я його про це не просила.
Втім, якщо є момент, коли владний голос альфи може прислужитися, то це зараз. Я не відмовлюся від допомоги, але повертатися й дивитися йому в очі не збираюся. Зайвий ризик мені ні до чого.
Бета переводить погляд на чоловіка позаду мене:
— Я просто виконую свою роботу, пане.
— Твоя робота — закривати двері перед омегами? Безглуздо, враховуючи, що вечір створений саме для них. Впусти її, бето.

Зустрінемось у книзі «Полонянка зграї»

новий розділ кожного дня о 18:00