Розтисни кулаки й видихни!

Ми часто думаємо, що результати залежать виключно від того, наскільки сильно ми напружені й наскільки суворо контролюємо кожен міліметр свого життя. Але якщо постійно тримати кулаки міцно стиснутими — у долоні просто не залишиться місця, щоб прийняти подарунки долі.

Довіра — це не про лінощі чи бездіяльність. Це стан, коли ти знаєш: «Я зробила все, що від мене залежало, а далі я дозволяю життю розгорнути це найкращим і найлегшим чином».

Сьогодні ми подаруємо собі справжнє полегшення. Обираємо одну ситуацію чи бажання, стосовно якого відчуваємо найбільше тривоги або контролю, і свідомо передаємо його Всесвіту. Побачите, як одразу стане легше дихати усьому тілу!

Мерщій переходьте до двадцять другої глави, читайте цю маніфестацію довіри та залишайте свій відгук! Пишіть під розділом наш сьогоднішній маніфест: «Я довіряю своєму шляху та з легкістю відпускаю контроль!»

https://booknet.ua/book/30-dnv-shcho-zmnyat-tvo-zavtra-b456129

І обов'язково поділіться під цим постом: чи легко вам зазвичай відпускати контроль? Що допомагає заспокоїти розум, коли вмикається тривога? 

З вірою у твій легкий та гармонійний шлях,

Ваша Любисток 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Nadia
28.07.2026, 19:21:40

❤️❤️❤️

Любисток
29.07.2026, 10:04:01

Nadia, ❤️

avatar
Ксандер
28.07.2026, 14:38:20

Правда в тому, що ми взагалі не контролюємо власне життя — як би сильно не стискали кулаки.
За своєю природою я дуже спокійний, але зараз, коли пишу свою книгу, відчуваю себе максимально вільним! Можу сказати, що під час написання я повністю розслабляюся й даю думкам волю творити історію. І, схоже, людям такий підхід подобається: на різних платформах витвір моєї уяви, створений у момент цієї повної свободи, оцінили дуже високо.
Тому мій спосіб розтиснути кулаки — це, напевно, саме написання книги) Це якщо відповідати суто на ваш блог.

Любисток
28.07.2026, 15:58:17

Ксандер, Це чудово! Дякую, що поділилися своїм баченням!

Інші блоги
День 7. Таємна екскурсія, або як видати себе
Привіт, друзі! Мій 30-денний письменницький марафон крокує далі, і сьогодні Уляна вирішує піти на екскурсію по місту, яку веде Артем. Вона думала, що зможе непомітно сховатися серед туристичної натовпу й просто послухати…
Та де ж її ще поселити...
Прокидаюся від стукоту у двері. За вікном уже світло, і шлунок старанно нагадує про своє існування. — Пан Тарахан чекає на вас у своєму кабінеті через десять хвилин! — долинає з коридору у відповідь на моє: «Кого
Ну все... Він наговорив на добрячу прочуханку!
— А ти чого з ними не поїхав? Тобі наплювати на дитину?? — з усією можливою жовчю буквально плюю словами на Єгора. — А тобі — не наплювати? — А я тут до чого? — вигинаю брову. — У сенсі до чого? — відверто
Лпм — Листопадовий Проблемний Марафон
Ну що, мої любі, запускаємо листопадовий марафон ❤️ ЛПМ — ЛИСТОПАДОВИЙ ПРОБЛЕМНИЙ МАРАФОН Система проста: одна ваша книга → дві книги інших учасників → читання → коментарі під час читання → підсумкова рецензія
Він попереджав не повертатися. Вона не послухала..
Він попереджав її. Просив не повертатися. Говорив, що її світло згасає і без нього вона може загинути. Але Аурелія не послухала короля Ночі. Аурелія повернулася до чоловіка, якого кохала століттями. Але замість
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше