Фрагмент та візуал до третього розділу

Марина Дмитрівна підійшла ближче, її плечі здригалися від плачу. Вона нахилилася до вуха доньки, поки лікарі відійшли.

— Софіє, ти пам’ятаєш умови, дочко.

Софія раптово затихла. Сльози застигли на її щоках. В її очах з’явився дикий, тваринний блиск — блиск матері, яка готова на все, щоб захистити своє дитя. Вона подивилася на матір, і в цьому погляді була рішучість.

— Ні. Я не відмовлюся від неї. Не віддам у притулок, — твердо, без жодного тремтіння в голосі, сказала Софія. — Мамо, ти допоможеш мені. Через декілька днів.

— Софіє, що ти надумала? Тобі не можна вставати! — злякалася Марина, дивлячись на доньку.

— Ми вивеземо її звідси. Ти винесеш її через чорний хід, де пральня. Я знаю, ти зможеш. Я відвезу її в село. До Андрія, — Софія однією рукою схопила матір за руку. — Нехай вона не матиме матері, але в неї буде найкращий у світі батько.

— Але ж Андрій… він прокляне тебе, він думає, ти зрадила його — з болем промовила Марина.

— Нехай, — Софія заплющила очі, і дві важкі сльози скотилися по щоках. — Нехай ненавидить мене. Нехай вважає останньою тварюкою. Але там, з ним, вона буде в безпеці. Він любитиме її більше за життя, бо вона — моя. Він виростить її вільною. Вона матиме батька, який любитиме її за двох. Мамо, благаю… дозволь врятувати мою доньку. Поклянись, що ніхто про це ніколи не дізнається. Ні батько, ні Ягужинський. Для всіх вона буде в сиротинці. Поклянись мені!

Марина Дмитрівна дивилася на свою змучену, але таку рішучу доньку. Вона розуміла, що вони з Павлом прирекли свою Софію на пекло поруч із нелюбом.

Розуміла, що Андрій будуватиме своє життя на образі. Але це був єдиний шанс врятувати цю маленьку дівчинку, яка була ні в чому не винна. Жінка повільно кивнула, витираючи сльози.

— Добре, доню. Я зроблю це.

Софія знову притиснула до себе маленьку Соломію, вдихаючи її солодкий запах.Вона знала, що часу, щоб набутися з донькою в неї майже немає.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Natalia Borysova
27.07.2026, 14:59:34

Дуже сильний та емоційний момент! Софія вражає своєю рішучістю - попри страх, біль і обставини, вона готова боротися за свою дитину до кінця. Особливо зачепили її слова про те, що донечка матиме найкращого у світі батька.

Вілена Озерська
27.07.2026, 19:45:33

Natalia Borysova, Дякую. Але це ще не найважче. Історія тільки набирає обертів.

Інші блоги
Поговоримо про нову книгу?
А що, як я скажу вам, що моя наступна історія починається не з кохання, не з прекрасного палацу і навіть не зі знайомства з головною героїнею? Вона починається зі смерті. Точніше, з цілого поля мертвих. 1593 рік. Пхеньян. Корея
Гості, гості)))
Вітаю, мої чудові ♥️ Одна чудова авторка, яку із задоволенням читаю, а саме Марія Залевська, ввела цікаву рубрику - походи книжкових героїв у гості одне до одного. І я її безсовісно позичаю))) А отже, завтра Кай
За завісою...
Розповім про деякі цікаві (можливо, не дуже) факти щодо процесу створення темного фентезі «Гармонія». 1. У мене велика проблема із тим, щоби придумувати імена персонажам та назви книг. При публікації я зіштовхнулась
27 розділ Заборонений Кадр
Всім привіт моїм читачам! ❤️ Сьогодні в Забороненому Кадрі: Минуле іноді повертається зовсім неочікувано. Навіть тоді, коли ти докладаєш усіх зусиль, аби залишити його далеко позаду. Настя навчилася жити за власними
Оновлення
Рік пройшов, а я досі ведусь на нього, як уперше. Бляха. Не дивись так. Пізно. Він помітив. Це не зовсім так описує сцену, як було насправді, але мені подобається ця картинка. А як усе було насправді — читайте в розділі!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше