Любі читачі, дуже вдячна за підтримку і довіру до "Нестерпного союзу, або Не така, як ти хотів!"

Для мене неймовірно важливо відчувати вашу підтримку й знати, що книга писатиметься для людей, які справді хочуть дізнатися, чим завершиться розслідування Ноелані та Равана, кого з наречених обере королева Селеста, і хто ж той загадковий злочинець, що псує настрій всій цій строкатій компанії!

І, так як ви зробили приємне мені, вас чекатимуть бонуси в наступних 5-7 главах: промокоди на інші, не менш цікаві книги! 

А тим, хто ще розмірковує, чи читати далі, невеликий спойлер з платної частини:

Стулка закляпнулася, і я відчула себе мишею, яку закинули до двох отруйних змій, як свіжий корм. Чи все ж до трьох змій?

— Ну то що робитимемо? — склав руки на грудях Грегорі. — Незаконне проникнення до іноземного лорда та дипломата — важкий злочин. Якщо про це дізнається ваша королева, ви обидва втратите посади та свободу. Проте я людина мирна і залишаю шанс все зам’яти. Власне, залишаю тобі, Ноелані. Ти знаєш, чого я прагну, і можеш мені це дати. Вирішуй, тільки пам’ятай, що цього разу від тебе залежить не тільки твоя доля.

— І чого ж ти прагнеш? Насправді, Грегорі, — я обхопила себе руками, намагаючись стримати тремтіння. Мабуть, збоку це виглядало жалюгідно, бо ж обличчя мого колишнього осяяла така знайома усмішка повного переможця.

— О, крихітко, це не таємниця. Ти кидаєш займатися всілякими дурницями, які тут собі навигадувала: про свій статус, право носити на плечі чужі герби та займати не свою посаду. Чемно перепрошуєш за свою негарну поведінку тоді й зараз, збираєш записи, зілля та інші напрацювання та їдеш зі мною. Особисті речі можеш не складати: ти ніколи не вміла обирати одяг та аксесуари так, аби виглядати відповідно до статусу моєї супутниці, але я готовий подбати й про це й забезпечити тебе всім необхідним.

— Напрацювання забрати, речі й посаду залишити, — повільно повторила я, відчуваючи, як важчає подих Равана позаду мене. Іларія презирливо скривилася. — Щось ще? 

— Звісно. Маєш відшкодувати збитки, які завдала моїй репутації втечею. В голову не вкладається, скільки гидких питань мені довелося вислухати та дурних відповідей дати. «Що між вами трапилося?», «Ноел виглядала такою нещасною останнім часом!», «Можливо, не варто було на неї так тиснути?», — очі Грегорі спалахнули неприємним блиском, брови майже зійшлися над переніссям, в голосі з’явилася хрипка грубість. — Дурні! Де їм зрозуміти, що з деякими норовливицями тільки так і можна: контроль, контроль, ще раз контроль. 

Я з шумом втягнула повітря. Тремтіння стало майже нестримним.

— Тож, коли ми повернемося до мене додому, ти наноситимеш візити всім нашим знайомим і сама пояснюватимеш, що за юнацькі примхи вдарили тоді в твою бідову голову. Як і раніше, я тебе забезпечуватиму, ми працюємо разом, знову стаємо парою й отримуємо задоволення від життя всіма можливими способами, — погано прихована хіть промайнула в його інтонаціях, і на мить мені здалося, що незручно стало навіть Іларії, цій безсоромній зміюці. — Щоправда, довіра до тебе зруйнована, тож певний час контроль над твоїми магічними розробками та прибутком від них належатиме мені, про що ти напишеш відповідну розписку. Однак тобі так простіше буде: я займатимуся справами, ти — мною. І ніяких втеч чи похмурого вигляду, лише усмішки, ласка і покора. А за це я збережу ваш брудний секретик, і ніхто не постраждає. Зрозуміло? 

— Цілком, — я підібгала губи.

Продовжити читання можна ТУТ

⚬──────────✧──────────⚬  

Ще більше цікавинок, артів до книг та живого спілкування чекає на вас у телеграм-каналі "Територія фентезі", буду рада, якщо приєднаєтеся!

До речі, в телеграмі якраз зараз буде низка новин та спойлерів щодо новинки у жанрі темного фентезі, яку я планую публікувати вже дуже скоро!

Щиро ваша, Анні.