Сьогодні, шановні читачі, я розповім вам легенду про те, як в світі книги "Не мої крила" з'явилися дракони. 

Це така собі дрібка лору, про яку наша героїня-потраплянка дізнається ще не скоро. Тому у вас буде певна фора для кращого розуміння того, що відбувається навколо неї ;)

А ось, власне, і сама легенда:

Колись давно, коли Гидь ще не проросла в цьому світі, були собі чарівники, чия магія служила на користь людям і всьому живому. Гарні то були часи, щасливі - всюди панували добробут і злагода.

Та настав час, коли сила чарів почала згасати. Сполошилися маги, почали вигадувати все сильніші формули та заклинання, але це не допомагало. Що більше чарівники витрачали сил на підтримку звичного всім ладу, тим гірший це давало результат.

А згодом зрозуміли вони причину: там, де колись творилася найсильніша та найвеличніша магія - земля почала вмирати. Чорніла трава, гинули дерева, тварини тікали звідти, де з-під землі лізли рухливі чорні паростки зарази, чиї осередки і прозвали Гиддю.

Ті, кого торкалися ці паростки, якщо не гинули одразу, то згасали на очах, ніби той дотик випивав з них саме життя. Останнім вони втрачали розум, а коли і його не залишалося - перетворювалися бідолашні на тіні самих себе. І ховались вони в тінях, і ставали небезпечними для всіх, до кого могли дотягнутися.

Правду кажуть, що біда одна не ходить. Дізнавшись про нове лихо, чарівники зрозуміли - допоки все ще є сили, треба їх докласти до боротьби саме з ним. Почали вони думати, як же лиху заподіяти. І труїли маги ту Гидь, і випалювали, і нищили всіма можливими чарами. І згодом виявили, що єдиним засобом проти неї є особливий вогонь - той, що не просто знищує тіло, а попелить саму сутність всього, чого торкається.

Страшні то були чари, небезпечні для своїх же власників. Та й Гидь чинила супротив, і чимало чарівників і самі перетворились на тіні у спробі знищити її. А коли з десятків магів залишилось лише п'ятеро, наважились вони на те, чого до них ніхто не робив.

Ті чарівники вирішили зробити вогонь своєю сутністю. А щоб витримати силу тих страшних чарів, сплели вони свої душі з сутністю самого світу, зробивши його частиною себе, а себе - частиною його. Отримали маги здатність змінювати свої тіла, надавши їм сильні крила, гострі пазурі та міцну луску. А всередині нових цих тіл завжди палав вогонь, готовий будь-якої миті вирватися на волю.

Так з'явилися чотири пращури драконів.

Червоний - найсильніший. Чорний - наймудріший. Пурпурова - найдалекозоріша. Зелена - наймилосердніша.

І стали ці дракони на захист людей та світу від Гиді. І породили вони численних нащадків, що розійшлися по чотирьох родах - кланах, названих на честь своїх славетних пращурів. І живуть ці пращури в кожному драконі - допоки існує останній з них, допоки існує сам світ.

Нагадую, що публікація книги "Не мої крила" продовжується, і незабаром там почнеться дещо цікаве ;)
І заразом запрошую до свого пабліку в ТГ, де я найближчим часом планую зібрати й інші додаткові матеріали, в тому числі - візуалізації до деяких оновлень книги, у міру їхнього виходу.

Бережіть себе, і дякую, що читаєте!