Іноді достатньо кількох невимовлених слів, щоб роки дружби почали тріщати по швах.
Ми часто думаємо, що ще встигнемо сказати важливе. Що друг зрозуміє без слів. Що буде ще одна нагода поговорити. А якщо людина, яка завжди була поруч... одного дня просто поїде? Читайте в новому розділі Репетиції кохання

— То як це взагалі могло статися? З Тадеєю?

Олексій мав би сказати правду, але щось всередині його зупиняло. Марко б не сподобалася ідея з фальшивими стосунками з багатьох причин. По-перше вона не любила обман.

По-друге — любила його і б це ускладнювало сприйняття його засосів із Тадеєю.

— Е-е-е, нам обом було достатньо самотньо і ми рішили спробувати, — присів поряд шатен.

В Марко затремтіло підборіддя:

— Зі мною ти ніколи спробувати не думав.

Здалеку чулося гудіння автобусу.

— Якось воно вже вийшло, — стискав від переживання свої коліна він. — Ти куди їдеш?

— До Яна.

— На довго?

— Сподіваюся, назавжди.

Льошка сторопів. В грудях стисло. Ні! Вона не може поїхати! Але губи знову не промовляли слова. Він спустошено сидів, дивлячись собі під ноги, як німий.