Він нерішуче подивився на Вальтера.

 

— Не зрозумійте мене неправильно.

 

Після всього, що я побачив...

 

Стати носієм вашого дару мені хочеться ще менше.

 

Кілька секунд Димитрій дивився на нього.

 

А потім...

 

Несподівано всміхнувся.

 

Надто лагідно.

 

Від цієї усмішки Данаїлові чомусь стало тривожно.

 

— Та куди ж ти тепер дінешся? — майже добродушно промовив Вальтер.

 

— Доля, знаєш, рідко цікавиться нашою думкою.

 

Хлопець мимоволі ковтнув.

 

— Хоч щось у цій історії залежить від мене?

 

— Звісно.

 

Димитрій усміхнувся.

 

— Наприклад, швидкість, з якою ти перестанеш зі мною сперечатися.

У цій главі герої роблять ще один крок до довіри, але кожна нова відповідь породжує ще більше запитань.

Данаїл випадково стає свідком розмови Димитрія Вальтера з одним із найнебезпечніших демонів Паралеліуму — Огніусом Вершителем. Саме тоді для нього відкривається правда: Вальтер майже став його заручником.

Та найважливіше відкриття чекає попереду. Перстень Долі вже зробив свій вибір, і Данаїл дізнається, що для Димитрія він не просто учень чи випадковий супутник, а майбутній Спадкоємець Крові.

Чи готовий хлопець прийняти долю, яку для нього вже обрав древній артефакт? І що приховує дар проклятої крові, якщо навіть сам Вальтер не поспішає розкривати всі його таємниці?

А ще на читачів чекає одна з найемоційніших сцен книги — спогади Димитрія про втрату своєї родини, які назавжди змінять ставлення Данаїла до свого наставника.

Приємного читання! Буду дуже вдячна за ваші коментарі, вподобайки та підтримку. Саме вони надихають мене працювати над новими главами «Уламків щастя».

Більше ілюстрацій до цієї глави ви зможете знайти у моєму ТікТоку.