Ну що, друзі, я нарешті поставила крапку. Мортімер-хол офіційно зачиняє свої двері!

Чесно кажучи, останні розділи витягнули з мене всі емоції. Писати цю розв'язку було складно, бо хотілося зробити її максимально жорсткою, напруженою і реальною. Щоб ви буквально відчули той страх, коли лічильник іде на секунди, і побачили весь той бруд, який ховається за бездоганними образами лондонських аристократів.

Окремо хочу сказати про Беатріс та Вейна. Я дуже старалася витримати їхню лінію без банальних кліше, раптових поцілунків та ванільних зізнань. Тільки недомовки, важкі погляди, ігри розуму і та сама іскра, яка тримає в напрузі краще за будь-які слова. Епілог вийшов саме таким, як я і планувала - без нічого зайвого, але з дуже правильним післясмаком.

Величезне дякую кожному, хто читав у процесі, ділився враженнями в коментарях і переживав за героїв так само сильно, як і я. Книга вже повністю доступна до читання.

І тепер, коли всі маски зірвано, залишилося тільки одне...

То хто ж все таки вбив її чоловіка?