ДО ЗАКІНЧЕННЯ ДІЇ ЗНИЖКИ ЛИШЕ ДВІ ГОДИНИ.

ПОСПІШАЙТЕ!!!

Не  пошкодуєте!❤️

    Лікар приїхав досить швидко , але все одно цей час здавався вічністю. Макс то втрачав свідомість то знов приходив до тями. Я весь час тримала його за руку і навіть при огляді він її не відпустив. Наче боявся що я не дотримаю обіцянк і поїду. Але я б не змогла, навіть якби хотіла.

     Після огляду лікар  наполягав щоб Макс поїхав до лікарні , та впертий віслюк категорично відмовився. Сказав що краще вмерати вдома… Дурень! Тоді йому приписали антибіотики і ще якісь там ліки і мазі за якими поїхав один з його людей. Виявилось , що біля Макса мала бути медсестра, яка повинна була слідкувати за його станом і допомагати , та він її відразу вигнав , бо вона його бачите  кумарила... Дитячий садочок якийсь. Ясельна група. Капець! Слів немає. А якби я не приїхала? Хоч я й не планувала звісно… Та це вже таке…

    Лікар зробив свою роботу і поїхав. Макс вже мав трохи кращий вигляд , йому дали жаропонижаюче і воно почало діяти. Та мені все одно страшно, що йому може стати гірше. Я піднялась щоб вийти з кімнати , та він впіймав мене за руку.

    - Не йди. Ти обіцяла.

    - Я лише води принесу і повернусь. Пити хочу.

    - Ти ж голодна мабуть . Замов собі з доставкою що хочеш , я заплачу. – хотілось як завжди фиркнути, типу яка небачена щедрість, чи щось типу того. За звичкою. Та не буду добивати лежачого. Зачекаю коли вичухається.

    Спершу навіть дійсно думала замовити собі щось, та згадавши про його амбалів передумала... Замість цього , я написала список потрібних мені продуктів і послала одного з них на ринок. Це йому помста за мої коліна. Впевнена, йому сподобається.

    Повернулась до Макса і сіла поруч. Він здається заснув. Кладу долоню на його чоло ,  температура ще є , але вже не така висока. Потім не стримавшись легенько провела пальцями по щоці, по губах і вони почали ворушитись.

    - Дякую тобі Ань . - говорить не розплющуючи очей. – Дякую що не поїхала.

    - То ти для цього мене викрав і привіз сюди ? Щоб я потримала тебе за ручку при огляді ? Маленький хлопчик боїться страшного дядю лікаря?- він  посміхнувся.

    - Я сумував за тобою , відьмочко . Дуже . Ти потрібна мені . - говорить спокійно і його очі досі  заплющені , а моє серце вчергове за сьогодні зробило кульбіт . Тільки цього разу не від страху, а від радості.

    - Ти мариш, Максе. В тебе висока температура.

    - Я знаю, крихітко. 

    - Можливо зателефонувати твоїм батькам , чи ще комусь ? - запитую щоб перевести тему. Мені звісно дуже хочеться це слухати , та боюсь що це виявиться дійсно через температуру , або з  вдячності. А я ж зараз знов розправлю крила і у полум’я.

    - В мене немає батьків. Нікого немає . Друзі тільки , Емір , Рус , Захар , Череп , Саня. Ми всі окрім  Еміра росли на вулиці. Ти ж не думала , що бандитами стають від чудового життя? В нас вибору не було . Жити хочуть всі . І їсти теж хочуть всі. Я не виправдовуюсь. Ні в якому разі. Мені подобається моє життя. Просто... воно могло бути іншим. Я навіть пам'ятаю яким воно було до... - він замовк а я вдихнула повітря. Здається поки його слухала навіть не дихала. Макс зараз зовсім інший... Справжній. Відкритий. Немає жодних масок чи понтів .    

Шеф моєї мрії  

11N_gfAr

Тебе кохати заборонено  

bjYl71BW

6DsVo_hh

Розплата за кохання 

iMyjUyvx

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ І ТИХОЇ НОЧІ!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ.