— Ця жебрачка знищила сукню, яку подарував мені ти! — почула я істеричний писк.

Думка, що Влад робить їй подарунки, штрикнула розчаруванням. Звісно, він витрачав на свою коханку чималі суми. Прислуга шепотілася, що він бере участь у підпільних боях, де платять шалені гроші. Але ж це незаконно! Якщо його спіймають, родина Вишневецьких матиме неприємності. І навряд чи Петро Семенович здогадується про темне захоплення сина.

— У тебе що, мало суконь? З чого ти вирішила, що можеш руки розпускати?

— Вона просто приблуда, навіть не родичка тобі! А ти стережеш її як вірний пес! Усіх від неї відганяєш!

— Це тебе не стосується.

— А як же її витівки? Га?! Ти й на них дивишся крізь пальці!

— Не напружуй мене своєю істерикою, Ірино. Ти доросла жінка, а Ліза малеча.

— Цікава дитинка! — розреготалася вона. — Ця дикунка дивиться на тебе очима голодної кішки!

— Ти верзеш казна що!

— Думаєш, я не бачу?! Я не сліпа!

Я потерла вухо: його заклало від крику. Здається, у когось геть нерви здали.

— Що за маячня! Ліза ще дитина!

— Правда?! Ти хоч сам віриш у свої слова?! На дітей так не дивляться!

— І як же я на неї дивлюся, чорт би тебе побрав?! — вибухнув Влад.

— Як одержимий! Ти її хочеш! Ось як!

https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183 

Сьогодні нова глава о 20.00! "Гострі грані кохання"