Психологічний трилер — це той жанр, який дуже легко читати... і дуже важко писати.

Коли я тільки починав, мені здавалося, що все просто. Береш одного психа, додаєш кілька трупів, темний будинок і загадкового сусіда. Готово.

Ага. Якби ж.

Насправді психологічний трилер — це не про кров. Це про людей. Про їхні страхи, травми, брехню, маніпуляції й ті думки, які вони ніколи не скажуть уголос. І от сидиш ти перед монітором не як письменник, а як домашній психотерапевт, який ще й має зробити так, щоб читач до останньої сторінки не здогадався, хто кому бреше.

Найкумедніше, що під час роботи починаєш підозрювати абсолютно всіх своїх героїв. Написав діалог — перечитав. "Ні, цей тип занадто підозрілий". Переписав. "Тепер він взагалі схожий на святого. Це ще підозріліше."

А ще є одна проблема. Потрібно постійно пам'ятати, хто що знає. Бо якщо герой випадково здогадається про щось на сто сторінок раніше, ніж треба, можна сміливо відкривати новий документ і починати все спочатку.

І так, автор психологічного трилера теж стає трохи... дивним. Якщо звичайний письменник дивиться на старий будинок і думає: "Який гарний краєвид", то я думаю: "Тут можна чудово сховати таємницю двадцятирічної давності."

Не хвилюйтеся. Це професійне.

Хоча іноді я сам починаю нервувати, коли мої персонажі поводяться занадто природно. Вони ніби живуть окремим життям і часом приховують від мене сюжет. Нахабні люди. Я їх вигадав, а вони ще й секрети мають.

Але знаєте що? Саме за це я й люблю психологічні трилери. Тут не можна обдурити читача дешевими трюками. Кожна дрібниця має значення. Кожен погляд, кожна фраза, кожна дивна пауза колись повернеться.

Тож якщо ви читаєте трилер і думаєте: "Ну що тут складного написати?" — знайте, десь у цей момент автор уже втретє переписує сцену, свариться зі своїми героями й п'є вже холодну каву.

І це абсолютно нормально. Принаймні я дуже на це сподіваюся. 

Запрошую познайомиися з моїм новим твором, і неодмінно поділіться думками чи виходить в мене це. Отруйна спокуса

І ще раз прошу вибачення якщо не відповідаю в блогах. Інколи в мене чомусь не відправляються відповіді. Але я ціную кожного .