Та ось мені в лице дихнуло холодним вітром. Але він приніс не запах степу чи лісу...а...сірки... По спині одразу пробігли дрижаки. Аж хвіст колом встав і китиця затремтіла.

 Я вирішила, що треба повертатися до своїх, бо щось мені не по собі.

 І якесь погане відчуття залізло до тремтячої душі.

 І я пробираючись гущавиною лісу, зрозуміла як далеко мене занесло.

 Та ось коли я підходила до місця зібрання, почула жахливе гарчання і крики, вибухи, і дзвін зброї, та неприємний для чуткого вуха вереск.

 І сморід сірки посилився. Я поморщила ніс. Взагалі пахло як...як…тоді коли на Купель напали пекельні черви, а потім з’явився демон. Я нервово сковтнула.

 Я визирнула із-за дерева і ледь стрималася, щоб злякано не запищати. Я прикрила рот. А мій хвіст знов дибки став. Я вирячила очі, а серце стиснулося в кулак.

☽ ☽◍☾︎ ☽☾︎ ☽◍☾︎ ☽◍☾︎ ☽ ☽◍☾︎ ☽☾︎ ☽◍☾︎ ☽◍☾︎ ☽ ☽◍☾︎ ☽☾︎ ☽◍☾︎ ☽◍☾︎