Добрий день. Сьогодні я до вас зі шматочком скла та книгою “Ейлінг”. 

Цитата:

— Я не бачу в тобі безпомічну дитину, якій потрібно нагадувати сто разів на день щось зробити. 

— Тоді якою ти мене бачиш…? — голос надламався, обриваючись хрипом. Я перевела на нього погляд, щиро шкодуючи, що не можу пробратися в його голову хоч на мить. Не можу прочитати його думки та побути на його місці, аби впевнитись в тому, що це не жалість та не старі борги перед батьком. 

— Я бачу тебе дорослою дівчиною, яка до божевілля красива та розумна. Якій не потрібно говорити про безпеку чи вчити її чомусь, бо вона сама все це знає.

— Тоді навіщо ти це робиш…? —  повернула до нього своє обличчя, помічаючи тріщини на його тонких губах. Я зловила себе на думці, що хотіла б дізнатися які вони на дотик. Як він відреагує, якщо я торкнусь їх. Але видно він теж помітив це, тому наблизився впритул. 

— Тому що хочу піклуватися про людину, яку люблю, — прозвучав глибокий голос коло мого вуха. Харт нахилився впритул, майже шепочучи на моє вухо. — Хочу одягати на тебе теплішу кофту. Хочу підбирати твоє волосся у хвіст, коли воно тобі заважає. Хочу обробляти твої рани та цілувати їх, коли ті заживуть. Хочу обіймати тебе, щоб ти ніколи не відчувала себе самотньою.

А також забігайте до інших скляних історій:

“Помста для Роуз”

“Спи під моїми губами”

“Закохана”

    ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб