Сьогодні опублікував десятий розділ книги «106-й каземат».
І спіймав себе на думці, що книга вже давно перестала бути тією історією, з якої все починалося.
Коли народжується задум, він здається простим. Є кілька героїв, кілька важливих сцен, фінал, до якого потрібно дійти.
А потім починається робота.
Доводиться перевіряти історичні факти. Читати спогади. Відмовлятися від красивих сцен лише тому, що вони суперечать тому, що вдалося підтвердити.
У якийсь момент помічаєш дивну річ.
Ти вже не ведеш книгу.
Книга починає вести тебе.
Кожен перевірений факт трохи змінює історію.
Кожне нове джерело ставить під сумнів рішення, яке ще вчора здавалося правильним.
І це, мабуть, найцікавіша частина роботи над книгою
Десять розділів уже позаду.
Попереду ще довгий шлях.
І мені самому цікаво, куди він приведе.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво... Здається Паскаль казав, що, коли приходить час, яблука починають падати у всіх садах... Нещодавно я якраз віисловлював таку саме думку у одному новому оповіданні :) Приємно, коли хтось з тобою на одній хвилі! Творчих успіхів!
Таїсій Чорний, Дякую! Мені здається, у творчості справді бувають такі моменти, коли різні люди майже одночасно доходять схожих думок. Можливо, просто тому, що всі ми чесно намагаємося відповісти на однакові запитання. Бажаю натхнення й нових історій!
Згодна.У мене теж так було)))).
Дякую! Мабуть, це один із тих моментів, який переживає майже кожен автор. Спочатку здається, що ти повністю контролюєш історію, а потім одного дня розумієш: якщо залишитися чесним із героями й фактами, деякі плани доведеться змінити.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати