Маленька, але приємна знижка;)

Вітаю, любі читачки і читачі!

 

Сьогодні діє знижка 5% на один з моїх найсуперечливіших романів — «Зроби мені боляче»! Якщо ще не зазирали до цієї книги, запрошую!

 

AD_4nXfzzeEZ7yYor0KjTkOyqOAvjd-T-anibSS8aT1EUj90j51I42QvbyvUwyHckxbP6hDJI_dAhKy3JGWa-4bRnzagC4ldyfg275o5mndEMcUG8-T6Nn_zIgVBquOUi_CBnL1oJDAgIgXKtw=s2048?key=7-iMMeNoDov62QAPTJ9F7A

 

Уривок:

 

— Опустися на коліна, — каже.

— Що?

Я різко повертаюся до нього і завмираю. Чорний погляд прошиває мене наскрізь, дістає душу, змушує серце стиснутись. У грудях залягає клубок, а шлунок перевертається.

Він повторює повільно, кожен склад проговорює окремо, виразно:

— На ко-лі-на.

Чекає. Мовчить. Нічого більше не пояснює, а я не знаю, що саме спитати. Запитань надто багато, вони б'ються об мене і відлітають, як камінці, вміло кинуті на водне плесо. Мовчу хвилину чи й дві, дивлюся на нього і не витримую — відводжу очі.

А тоді… опускаюсь на коліна. Як і була, у своїх шпильках і мініспідниці, забувши, що незручно.

— Йди за мною.

На колінах йти?

Не встигаю спитати, бо Данило прямує коридором.

Мої непромовлені запитання тонкою невидимою вервечкою волочаться вслід за ним. І мені залишається йти за ними. Не піду — не дізнаюсь відповіді, не зрозумію, що відбувається.

Підлога тверда. Це очевидний факт, звісно, але ніколи б не подумала, що ступати по ній колінами —настільки боляче. Я не стаю навкарачки, роблю маленькі кроки, кривлюся і нарешті приходжу в кімнату. Моя розбурхана цікавість не дозволяє мені думати про принизливість ситуації. З цим розберемось потім, спочатку хочу зрозуміти, чого Данилові від мене треба.

Невже він просто любить, щоб його так благали про допомогу?

Кімната велика. Не як футбольне поле, але у волейбол можна зіграти. Майже порожня. Праворуч стоїть ліжко з металевим узголів'ям, навпроти — комод з темного дерева і м'яке крісло, в ніші праворуч дверей — шафа на всю висоту. Арка, що трохи далі у стіні ліворуч, веде в іншу кімнату, підозрюю, кухню.

Данило зупиняється біля заштореного вікна, спиною до мене. Тримає руки в кишенях і, не повертаючись, каже:

— Стань у центрі кімнати. Очі — в підлогу.

 

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

 

А також читайте роман у процесі «До кінця днів»! Епілог вже завтра!

 

AD_4nXe9v9NALXqa_sbjkV4K8Qo_l1uNyTv3ncatTdNg_irQKkdmrou-7zhMJFl14zZFgrjk9YwP9DYehGv_UxW_bEjY83zSgdl_zzi2IU85fdxVpykKdGIWcj3A0NXPTybtUPWQxbbDUCYbrg=s2048?key=7-iMMeNoDov62QAPTJ9F7A

 

***

 

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

 

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

 

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лиля Винклер
05.10.2026, 08:28:37

Вітаю з днем народження!! Бажаю здоров'я,щастя,сімейного благополуччя,творчого натхнення та нових цікавих творів.

Показати 3 відповіді
Устина Цаль
05.10.2026, 09:45:35

Лиля Винклер, Все чудово, це дуже приємна несподіванка❤️

avatar
Іра Сітковська
22.07.2026, 09:57:55

Люблю цю історію

avatar
Дієз Алго
22.07.2026, 09:56:21

Це дуже сильна історія, всім раджу. І обкладинка вийшла неймовірно вдало, гг прям в точку.
"До кінця днів" ще не читала, але чекаю...

Дякую за неймовірні історії!♥️♥️♥️

Інші блоги
Гаряче оновлення і палка знижка! 1.11.26
Або навпаки?))) ⭐️Ррррраз! ОНОВЛЕННЯ! Коли я беру Олесю за руку, то відчуваю, що вона тремтить так само, як і я. — Тобі холодно? — схвильовано питаю, вдивляючись у її прекрасні світло-зелені очі. — Трошки, — зізнається
❤️знижка на емоційний кримінальний роман❤️
Привітики☺️✨️ Мої любі, сьогодні діє знижечка на книгу Повернути Ліліт❤️ Емоційно, відверто й пристрасно) — Ми плиїхали, — маленький пальчик Маринки тицьнув у вікно, вказуючи на великий будинок із темно-червоною
Продовження пригод відважної Місандеї...
Дорогі читачі... Історія триває))) Сьогодні знову оновлення, і що воно принесе героїні? Чи то радість чи то щось інше...)) В книзі В и б і р М і с а н д е ї Подорож героїні триває, і багато цікавого відбувається... Тож
Вагітні справді трохи тупіють?
Не знаю, скільки я так просиділа, але нарешті двері ліфта відчиняються, і з’являється Едвард власною персоною. — Ніко? Що ти тут робиш? — дивується хлопець, побачивши мене. — Милуюся процесом будівництва нового
Рус і Ліка йдуть на Геловін
Вітаю моїх читачів! Сьогодні Геловін і я вирішила трохи розважитися - створила візуали Руслана і Ліки в різних костюмах. Читачі в моєму каналі проголосували за самий влучний образ. Ви напевно не здивуєтеся, що це образи
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше