Маленька, але приємна знижка;)

Вітаю, любі читачки і читачі!

 

Сьогодні діє знижка 5% на один з моїх найсуперечливіших романів — «Зроби мені боляче»! Якщо ще не зазирали до цієї книги, запрошую!

 

AD_4nXfzzeEZ7yYor0KjTkOyqOAvjd-T-anibSS8aT1EUj90j51I42QvbyvUwyHckxbP6hDJI_dAhKy3JGWa-4bRnzagC4ldyfg275o5mndEMcUG8-T6Nn_zIgVBquOUi_CBnL1oJDAgIgXKtw=s2048?key=7-iMMeNoDov62QAPTJ9F7A

 

Уривок:

 

— Опустися на коліна, — каже.

— Що?

Я різко повертаюся до нього і завмираю. Чорний погляд прошиває мене наскрізь, дістає душу, змушує серце стиснутись. У грудях залягає клубок, а шлунок перевертається.

Він повторює повільно, кожен склад проговорює окремо, виразно:

— На ко-лі-на.

Чекає. Мовчить. Нічого більше не пояснює, а я не знаю, що саме спитати. Запитань надто багато, вони б'ються об мене і відлітають, як камінці, вміло кинуті на водне плесо. Мовчу хвилину чи й дві, дивлюся на нього і не витримую — відводжу очі.

А тоді… опускаюсь на коліна. Як і була, у своїх шпильках і мініспідниці, забувши, що незручно.

— Йди за мною.

На колінах йти?

Не встигаю спитати, бо Данило прямує коридором.

Мої непромовлені запитання тонкою невидимою вервечкою волочаться вслід за ним. І мені залишається йти за ними. Не піду — не дізнаюсь відповіді, не зрозумію, що відбувається.

Підлога тверда. Це очевидний факт, звісно, але ніколи б не подумала, що ступати по ній колінами —настільки боляче. Я не стаю навкарачки, роблю маленькі кроки, кривлюся і нарешті приходжу в кімнату. Моя розбурхана цікавість не дозволяє мені думати про принизливість ситуації. З цим розберемось потім, спочатку хочу зрозуміти, чого Данилові від мене треба.

Невже він просто любить, щоб його так благали про допомогу?

Кімната велика. Не як футбольне поле, але у волейбол можна зіграти. Майже порожня. Праворуч стоїть ліжко з металевим узголів'ям, навпроти — комод з темного дерева і м'яке крісло, в ніші праворуч дверей — шафа на всю висоту. Арка, що трохи далі у стіні ліворуч, веде в іншу кімнату, підозрюю, кухню.

Данило зупиняється біля заштореного вікна, спиною до мене. Тримає руки в кишенях і, не повертаючись, каже:

— Стань у центрі кімнати. Очі — в підлогу.

 

ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ

 

А також читайте роман у процесі «До кінця днів»! Епілог вже завтра!

 

AD_4nXe9v9NALXqa_sbjkV4K8Qo_l1uNyTv3ncatTdNg_irQKkdmrou-7zhMJFl14zZFgrjk9YwP9DYehGv_UxW_bEjY83zSgdl_zzi2IU85fdxVpykKdGIWcj3A0NXPTybtUPWQxbbDUCYbrg=s2048?key=7-iMMeNoDov62QAPTJ9F7A

 

***

 

Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

 

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

 

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
22.07.2026, 09:57:55

Люблю цю історію

avatar
Дієз Алго
22.07.2026, 09:56:21

Це дуже сильна історія, всім раджу. І обкладинка вийшла неймовірно вдало, гг прям в точку.
"До кінця днів" ще не читала, але чекаю...

Дякую за неймовірні історії!♥️♥️♥️

Інші блоги
Оповідки Смерті. Новий погляд!
Доброго часу доби! Мабуть, кожен із нас бодай раз зустрічався зі смертю... Я особисто втратив надто багатьох дорогих серцю людей. Та чи замислювалися ви, яка вона на справді? Чи це дійсно просто безпристрасна сутність із косою,
Розпочну цей день з гарних новин!)
Ці книги можна придбати з гарними знижками! Колишні. Ненавиджу тебе, Гордєєв - Ти не засвоїла головного уроку, Таїсіє. Моє завжди залишається моїм. Його дихання обпікає шкіру. Змушує коліна затремтіти. - Не смій, Гордєєв.
Любі друзі
Дорогі мої читачі! Хочу презентувати вам новинку — третю книгу нашої серії: «Пригоди дачного синдикату 3: "Єгипетське сафари"»!https://booknet.ua/book/prigodi-dachnogo-sindikatu-3-gipetske-safar-b457969 Що робити, якщо звичний спокійний відпочинок
Приємна знижка 20%!
Вітаю, любі читачки і читачі! Сьогодні діє знижка 20% на мій роман «Не хвойда»! Запрошую скористатися нагодою і прочитати цю ніжну історію! Уривок: — Виходить, я мала повернути гроші їм, а тепер
Вітаю, мої любі читачі!
Деякі двері відчиняються лише тоді, коли ми наважуємося... Сьогодні я пишу цей допис із дивним відчуттям, яке дуже нагадує стан моєї Софії наприкінці сьомого розділу. Пам'ятаєте ту мить, коли вона зачиняє за собою
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше