Цю фразу я почула від свого друга. Спочатку вона здалася мені просто красивими словами. Але згодом я зрозуміла, наскільки вона правдива.

Ми часто страждаємо не через людей, а через власні очікування від них. Чекаємо, що нас зрозуміють без слів, підтримають, зроблять так, як ми уявили. І коли цього не відбувається, приходить розчарування.

Можливо, проблема не в людях. Можливо, найчастіше нас гублять саме очікування.

P.S. 

А як щодо книг? Ви очікуєте від них чогось, перш ніж відкрити першу сторінку? Чи дозволяєте історії здивувати вас без заздалегідь створених очікувань?

Можливо, інколи найкращі враження народжуються саме тоді, коли ми перестаємо чекати й просто відкриваємося новому.