Одна з речей, яку я найбільше люблю у фентезі, — це відчуття, що світ не обертається навколо головного героя.

Що десь далеко люди будують міста.

Ковалі працюють біля горнів.

Капітани виходять у море.

Правителі приймають рішення.

А хтось просто повертається додому після важкого дня.

І все це відбувається навіть тоді, коли головний герой про це ніколи не дізнається.

Саме так я намагаюся писати «Попіл Еларіса».

Щоб кожне місто мало свою історію.

Кожен народ — свої традиції.

А кожен другорядний персонаж — власне життя, яке не починається і не закінчується разом із появою головного героя.

Бо, мабуть, саме такі дрібниці й змушують повірити, що вигаданий світ існує насправді.

А що для вас найважливіше у фентезі: герої чи сам світ, у якому вони живуть?

— Володимир Морвейн