— Я замовила тут дещо необхідне для дому й узагалі... Впиши адресу й оплати, — вона простягнула мені гаджет.

— Гаразд, — я перехопив ноутбук. — Чаю будеш?

— Буду. Дякую.

Ліля попрямувала нагору, а я — на кухню.

Поки закипала вода, я відкрив кошик, щоб оформити замовлення. І тут трохи охрінів.

Сума замовлення: 283 345 грн.

Двісті вісімдесят три тисячі триста сорок п'ять гривень.

Не те щоб я був жлобом. Я ним не був. Але замовити в гіпермаркеті товарів майже на триста тисяч? Я, звісно ж, одразу відкрив деталі замовлення, щоб перевірити, що там набрала Волошина.

Я швидко пробігся очима по списку, і мені відразу все стало зрозуміло. Те, чого домагалася Ліля. Моя маленька месниця.

ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА. КНИГА 2