Я помітив одне цікаве явище: наші тексти після публікації починають жити своїм самостійним життям, абсолютно незалежним від ношого відношення до них. Ось наприклад сьогодня я опублікував збірку оповідань "Декілька карт із циганської колоди". Звичайно, що я задоволений усім, що я там написав, але найважливішим для мене здається повість "Звичйні збігі". Не буду казати, чому саме. Тим не менш, на всіх платформах, з якими я працював раніше найбільш популярним було оповідання "Відлюдник". Не знаю чому. 

Ще приклад: коли я жив у Києві, я написав книжку "Трактат о чарівних силах, що сховані у травах, каміннях та металах". То була така стилізація під давній рукопис де розповідалось дещо з магії рослин, астрології тощо, але за допомогою коротких оповідань про пригоди одного індійського лікаря, що постійно мандрує. Я її навіть показував у відавництві "Софія", але звісно, вони ту книжку не взяли. Окремі глави потім друкувалися у Єрусалимі в журналах, і це все. Тим не менш, я бачу, що "Трактат" розповсюдився по всьому інтернету і люди їм цікавляться. При цьому я до цієї книги не звертався вже років 20 чи може більше. 

Якось так.

Усім творчих успіхів.