Іноді книга вже написана, останню крапку поставлено, герої давно живуть своїм життям… а авторка все одно дивиться на неї й думає:

«Ні. Щось я тут ще не договорила». ?

Цього разу я вирішила не чіпати героїв. Вони й без мене достатньо наробили.

Я змінила обкладинку.

«Між життям і вічністю» отримала нове обличчя — яскравіше, сильніше і, як на мене, значно ближче до самої історії.

Коли я писала цю книгу, то поступово зрозуміла одну річ. Ця історія починається не з кохання.

Вона починається з вибору.

З моменту, коли у твоє цілком звичне життя раптом приходить щось настільки велике, що зробити вигляд, ніби нічого не сталося, вже не вийде.

А далі починається найцікавіше, бо будь-який вибір щось змінює. Тебе. Людей поруч. Стосунки, які ти вважала непорушними.

І навіть тих, хто спочатку був абсолютно впевнений, що це він прийшов змінити твоє життя, а потім раптом виявив, що його власне теж уже ніколи не буде таким, як раніше.

Саме такою для мене є перша книга серії «Серце вічності». Це історія про Ліліт і світ, який одного дня постукав у її двері.

Про сім'ю, яку вона не збирається залишати. Про людей, які спочатку були чужими, а потім стали кимось значно більшим. Про дружбу, довіру, страх, втрати й рішення, за які доводиться відповідати.

Про те, як одна людина може увійти в чуже життя — і непомітно змінити цілий світ навколо себе.

А кохання?..

Ну… воно теж буде. ❤️

Просто деяким історіям спочатку потрібно пройти трохи довший шлях. ?

Тому сьогодні у «Між життям і вічністю» — нова обкладинка.

Як вам нове обличчя книги? ❤️

Мені дуже цікаво, яка обкладинка вам ближча — попередня чи ця?