Починаємо спочатку!

Всім привіт! ❤️

Сьогодні я вирішила повернутися до свого давнього хобі. Після початку повномасштабної війни я довго не могла змусити себе знову писати. Здавалося, що слова просто зникли.

Але сьогодні я відкрила ноутбук і зрозуміла, як сильно сумувала за цим.

Попереду нова історія, нові герої та новий світ. І, чесно кажучи, я хвилююся, ніби пишу свою першу книгу.

Побажайте мені удачі, натхнення і терпіння. Сподіваюся, ця історія знайде місце і у вашому серці. ❤️?✨

✨ А тепер ловіть першу візуалізацію до першого розділу моєї нової книги «Академія лабіринту»!

Саме так я уявляю Аврору Вейл у той момент, коли вона здійснила свою найбільшу мрію — отримала премію «Г'юго».

Вона ще не знає, що це лише початок її історії. Попереду - інший світ, дракони, магія та Академія, з якої не так просто вибратися.

Іноді найбільша мрія стає початком найбільшого випробування… ❤️?✨

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Софія Сокол
19.07.2026, 01:22:12

Коментар видалено

Інші блоги
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Таємниця Геліос-5
— Що це за тварюки, Сімоне? — м’яко запитав я за кілька хвилин. — Їх надто багато, щоб бути випадковими прибульцями. Чому ж тоді сканери орбітальної розвідки нічого не зафіксували, коли тільки закладали колонію? —
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше