Продовження Усе веде до нього  вже на сайті) Приємного читання!

– Я ж просив тебе приїхати швидше.

Голос звучить напрочуд спокійно. Він повільно ковзає поглядом по моєму обличчю, ніби щось перевіряє. Та попри цей показний спокій я всеодно відчуваю: всередині в нього зараз зовсім не спокійно.

– Я була зайнята.

– Балачками?

Відрізає настільки різко, що бажання сперечатися на мить просто зникає. Але вже за секунду його обличчя знову стає незворушним, ніби цього короткого спалаху й не було.

Він сьогодні якийсь..  надто зібраний.

Що в біса сталося?

– Тобі зараз краще бути поруч зі мною. – Він притягує мене до себе й обережно кладе долоні на мої щоки. – Від мене не відходиш. Ти випила заспокійливе, як я просив?

Я заперечно хитає головою. Що там має бути такого, щоб мені знадобилося заспокійливе?