Запрошую до новинки, яка буде безкоштовную під час написання!
 

Не знаю, чому вирішила впустити до будинку цього чоловіка. Нікого з його колег не впускала, а тут...

Поки ми йшли до кімнати Аріни, я переконувала себе, що мені просто цікаво, що він зможе нам запропонувати. Але, якщо говорити чесно, я просто хотіла ще трохи помилуватися цим чортівськи привабливим чоловіком.

Вже не молодий. На вигляд йому було точно більше сорока. Але, здається, цей Віктор був із тих чоловіків, які з віком стають лише розкішнішими. Високий. Вищий за мене на голову, а то й більше, хоча я не з низьких. Широкі плечі та грудна клітка, сильні руки, спокійна впевнена хода. Тіло потужне, але водночас граційне. Думаю, не стільки від тренувань — радше від природи. А його чорні джинси й тонкий темно-сірий реглан лише підкреслювали те, як він добре складений.

Чорне волосся середньої довжини було припорошене сивиною. Той самий витончений ефект, який називають «перець із сіллю». Йому пасувало. Засмагле обличчя було вкрите короткою щетиною кольору волосся. А очі мали неймовірний зелений відтінок: темний, глибокий — вони здавалися майже карими. Таких я ще не бачила.

Я взагалі ніколи не зустрічала таких чоловіків. Віктор був схожий на одну з тих вікових моделей, які трапляються в рекламі дорогих годинників, елітних парфумів чи алкоголю, — спокійний, статусний, упевнений у собі. До речі, годинник на його руці був. Дорогий чи ні — не знаю. І пах Віктор приємно. Трохи мускусно, трохи фруктово, трохи деревно.

Напевно, спеціально прислали найголовнішого й найкрасивішого... — сердячись, але все ж продовжуючи нишком милуватися ним, подумала я.

Невдовзі ми зупинилися біля кімнати Аріни. Двері були відчинені. Донька лежала на боці, тримаючи в руках свого улюбленого м’якого слоника.

БІЛЬШЕ, НІЖ КОХАННЯ