Привіт, мої любі Спокусники!

Новий розділ вже на сайті:

"Шериф для дикої"

— Якби я тебе заарештував, то лише для того, щоб ми могли нормально поговорити. Бо ти не відповіла на жоден мій дзвінок. На жодне повідомлення.

Пікантні уривки і особливо візуал — «Канал для дорослих» або за назвою : Те, що не для всіх — Анна Харламова

 ТікТок✨✨✨Моя СТОРІНКА БУКНЕТ

Смачні знижки на дві дуже гарячі книги.

“Поцілунок під дощем” - 20%

— Не зважай. Зробимо вигляд, що я цього не говорила…

— Я тобі казав, що в мене буває амнезія… така маленька та короткочасна? — Я усміхаюся і кусаю губу.

— Тобто ти не почув мого дурнуватого запитання?

— Якого? — Ми дивимося одне на одного, він і досі тримає мою руку, а його великий палець пестить мою шкіру, ніжно погладжуючи. — Я лише пам’ятаю, як запитав тебе, чи є в нас шанс на дружбу?

— Гадаю, що такий варіант можна розглядати.

— Це моя сексуальність так вплинула? Ти просто не змогла б відповісти інакше.

Я штовхаю його в груди і сміюся.

— Ти нестерпний…

— Гарячий. Так, я знаю… знаю, Бунтарко. Під моїми чарами жодна дівчина не встоїть. — Він проводить долонями по чорному, як ніч, волоссю і підморгує мені.

— Ааа! Нестерпний!

Ми обоє усміхаємося, але потім він серйозно запитує:

— Лишаєшся?

Я думаю лише мить, а потім хитаю головою.

— Поки що так.

«Сестра мого ворога» - 20%

Хвилі билися об берег, пісок шелестів. У цьому шелесті я чув, як вона дихає. Її подих — то був окремий звук у моєму світі. Вона зосереджено тримала лід, перев’язуючи мені руку рушником.

   Наші пальці торкнулися. Спершу випадково. Потім — більше. Я не відвів руки. Вона теж ні. І ми лишили їх так, з’єднані в мовчанні. Ні обіймів… ні пристрасті… ні жодного слова. Просто… присутність.

   Ніжна. Безмовна.

   Я судомно ковтнув.

   Її пальці були прохолодні, лід розтанув і капав на мої джинси, але я навіть не ворухнувся. Бо ця мить… вона була такою ж гучною, як і всі наші сварки.

   — Лялечко… — прошепотів я, — чому ти завжди поруч, навіть коли я не заслуговую?

   Вона мовчала, в потім подивилась на мене — очі блищали від емоцій, від чогось недосказаного.

   — Те ж саме можу спитати і тебе… чому ти завжди поруч? — Слова тихо злетіли з її губ, які я хотів до болю поцілувати. — Ти просто... є. Я… просто є… А ще… я не знаю, хто ми, коли ми не сваримось. Але, я б так хотіла взнати.

   Я притягнув її руку до губ. Поцілував пальці, мовчки. Вона не відсахнулась. Навпаки — наблизилась трохи. Я чув, як її серце калатає — чи то уявляв.

ТікТок✨✨✨Моя СТОРІНКА БУКНЕТ

З міцними обіймами, ваша авторка ❤️

Тут і у Telegram, де завжди затишно.

✨Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!