Вітаю! Нова глава темного фентезі "Живий метал. Прокляття крил" вже на сайті.

– Але ж...я тут до чого?

– Треба було ставити захист раз чужі в обійсті. То ти ставиш захист де треба і коли не треба. А тут проґавив! Це халатність яка дорого мені обійшлася. Чи ти змовився з кимось? Га?– продовжувала мучити мене це стерво.

 Біль… його стало так багато, він такий великий і тяжкий, що здавалось розчавить мене, як чобіт спілі вишні і з мене так само потече юшка. Почало нудити. Думки плуталися. Я хотів одного, щоб це як найшвидше закінчилося. Навіть, в якийсь момент смерть вже не так лякала, як ця біль.

– Ні, пані! Я вірний тобі, тільки тобі! Вже стільки сторічь, – запевнив я, нервово сковтнув.

– Так, але це було доти поки не з’явися Яро. Ревнощі засліпили тебе. І ти міг піти навіть на зраду, – сказала Розанна, примружив хижо очі.

– Ні! Тільки ти для мене важлива, – сказав я.– Пробач...що недогледів.