Та мабуть, то краще – бо я не знаю добре це чи погано.

– А ну спускайся! Я тобі що сказав? Сидіти в укритті, поки не стане безпечно! А ти що зробила? – обурився Яро, його окуляри гнівно зблиснули.

– Не спущуся, бо ти злий якійсь і мене лякаєш! А я прийшла тобі допомогти. І от яка твоя дяка! – крикнула я.

 Але тут те що колись було демоном вирішило ще раз нагадати про себе.

 Демон хотів кинутися на Яро, але мисливець лиш на мить озирнуся на демона і вистрілив тому між очей – голова демона вибухнула, наче куля розірвалася.

 Яро знов підняв погляд на мене. І щось в ньому було таке…я не могла для себе індифікувати. Але про всяк випадок я випустив кігті, полізла вище. Бо ну його! Фай вгомониться, а потім поговоримо. Бо щось я його зараз боюся, навіть більше за демона.

– Куди ти? – обурився Яро.

– Я краще тут почекаю, поки ти охолонеш. Я так за тебе переживала! Що переконала себе, що то не демон, а хвороба і її треба лікувати, щоб перебороти свій страх. А ти! У-у-у ти...злюка! – зауважила я.

✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512