Доброго вечора, мої любі!

Сьогодні діє знижка на ніжну і емоційну історію кохання.

Гумор
Пристрасть
Дуже емоційно
Кохання всупереч
Сильні почуття

Поспішайте!!!!

Я спускалась вниз по сходах розглядаючи танцюючих і взагалі обстановку. Музика гепає так що вуха закладає . Через мерехтіння прожекторів голова паморочиться ще більше і я хотіла вхопитись за перило, та в цей момент хтось хотів швидко обійти мене і ненавмисно штовхнув в спину і я почала падати. Та хтось за спиною вхопив мене своїми сильними руками за талію і притис до себе впритул.  

     - Легше лялечко! Так і вбитись можна. - чую хрипкий голос біля вуха. Він викликав мурашок. Крім того, відчуваю від нього приємний чоловічий запах в перемішку з запохом алкоголю. Чи це від мене???  Він безсоромно опускає руки на мої стегна. Це мене трохи протверезило і я почала вириватись, та він притис мене до себе ще міцніше. 

     - Прибери граблі, нахабо. - гаркнула і штовхнула його ліктем. Та коли він зробив це, я не втрималась на ногах і знов мало не впала. Прикрила очі і приготувалась поцілувати сходи, та чоловік знов встиг впіймати мене за руку, але сам теж не втримався на ногах і ми разом полетіли зі сходів. Добре що були майже в самому низу. Не знаю як так вийшло, та чоловік впав на спину а я зверху на нього.  

    - Чорт! Спершу навчись ходити, потім одягай ходулі. Коза! Ледь не вбила. - роздратовано крикнув він. Від його крику в мені прокинулась фурія і я хотіла відповісти йому щось подібне і глянула в обличчя. Божечки!!! Краще б я цього не робила. Всі слова застрягли десь в горлі. Серце збожеволіло, не можу вдихнути повітря. Це він!!! Той, хто мучив моє бідне сердечко стільки років. Артем Шевченко. Моє перше і єдине шалене кохання. Він і тоді був дуже гарним юнаком, а тепер подорослішав і став ще гарнішим чоловіком. Ми завмерли. Очі в очі. - Воу!!! Які очиська! - прошепотів не відводячи погляду від моїх очей і його долоні опустились зі спини на стегна. Біля нас зібрались люди, вони щось запитують, та я нічого не чую. Бачу тільки його очі і тону в них як колись. - Як тебе звати чудо зеленооке?  

   - Знайшов час знайомитись. - шиплю а він посміхається. Виходить, він навіть не впізнав мене. Козел. Намагаюсь піднятись та він не відпускає. - Відпусти!  

     - Не хочу. Мені цілком зручно. І вигляд цілком влаштовує. - опускає очі на моє декольте.  

    - Ти нахаба! Перестань витріщатись.  

     - Я дивлюсь на те, що ти сама показуєш. І маю зізнатись - мені подобається. Дуууже подобається. То ти скажеш своє ім'я? - знов посміхається і я залипаю на його губах. Артем помітив це і склавши губи в трубочку чмокнув повітря. Гад! Яким був самовпевненим і самозакоханим - таким і залишився. Хоча, чого б це він мав змінюватись?   

      - Артемчику, що тут відбувається? Ти в порядку? Хто це? - присіла біля нас блондинка і зі злістю глянула на мене. - Злізь з мого хлопця. - гаркнула. Я тільки тепер розумію, що сиджу верхи на ньому і що сукня моя вже не прикриває сідниці, а він погладжує пальцями мої стегна. Добре що тут не надто світло, інакше, влаштувала б людям безкоштовний стрептиз. Швидко скидаю його руки, підіймаюсь і обтягую сукню. 

      - Скажи своєму хлопцеві, нехай тримає свої руки при собі. - видавила з себе і швидко пішла на вихід з клубу.  

      Тихо! Тихо, моє серденько! Заспокойся. Стільки часу минуло... Та щойно я знов відчула себе тою ж п'ятнадцятирічною дівчинкою, яка нишком спостерігала за ним. Артем не впізнав мене. Він мене не впізнав. Але вперше дивився на мене таким поглядом. Так! Стоп! Байдуже. Не смій знов думати про нього. Забудь!  Але ж як?                                  

      Біля клубу стоять автомобілі таксі, я підійшла до одного з них і вже хотіла сісти всередину, та хтось впіймав мене за руку. Різко розвертаюсь і мої очі стають квадратними.  

     - Стій! Куди ж ти так швидко тікаєш, спринтер? То ледь ходиш, то ганяєш наче олімпієць. - посміхається Артем. - Ти сумочку забула. - показує мені чорний клатч.  

      - Це... Це не моя. Ось моя. - він спершу розгублено переводив очі з однієї сумочки на іншу, а потім почав сміятись.  

      - Упс! Виходить я її в когось спер. - тепер розсміялась я. - Можна тебе провести?  

      - Ні ! - що? Він це серйозно? - Я з незнайомцями не катаюсь. Тим більше, вночі. До того ж, тебе чекає дівчина. - він гмикнув. 

      - Вона просто... Просто подруга. Давай завтра зустрінемось.  

      - Навіщо?  

      - Щоб познайомитись і щоб наступного разу я міг провести тебе додому.  

      - Тобі не здається що це занадто самовпевнено? Вважаєш буде наступний раз?  

     - Впевнений в цьому, красуне! 

     - Он він! Це він вкрав мою сумочку! - почули крик дівчини, яка вийшла з клубу з охоронцями і показує пальцем на Артема.  

     - Чорт! Це якась комедія. - знов посміхнувся.- Я чекатиму тебе завтра о 18:00 в центрі біля фонтану. Погуляємо і сходимо кудись. Прийдеш? - не знаю як це вийшло, наче хтось замість мене кивнув моєю головою, після чого він чмокнув мене в щоку. - До завтра кошеня. 

Гарного вечора і тихої ночі.