Вітаю, красуні❤️ 

Сьогодні відкрито передплату на книгу Коли я тебе покохаю у жанрі: романтична комедія

Анотація до книги "Коли я тебе покохаю"

Вона мріє про спокійне навчання, але постійно потрапляє у халепи. Найбільше її дратує Тимур Драган — нестерпний університетський бунтар із небезпечною репутацією та купою таємниць.Через безглузду випадковість Лія псує його мотоцикл, й тепер змушена відробляти величезний борг ставши його рабинею на ціле літо. Вони взаємно ненавидять одне одного, але одного дня ця ненависть стає чимось більшим, і Лія бачить під маскою поганця іншу людину. Проте дівчина пообіцяла собі триматися подалі від таких, як він, а він присягнув собі, що не наблизиться до дівчини, чиє життя зламав колись. Лія навіть не здогадується, що саме Тимур — причина горя у її сім'ї. Та почуття не питають, тож одного літнього дня секрет Тимура зруйнує все…

від ненависті до кохання поганий хлопець і хороша дівчина максимумхімії

Уривок:

— Він кусає лише за командою, — саркастичний голос Тимура лунає десь далеко. 

— Я не хочу, щоб мене кусали, — відрізаю обережно, тому що Демон рухає вухами явно вслухаючись в тон господаря.

— Він і не буде, ну, поки я не накажу, — сміється хлопець.

Потрібно поводитись спокійно, собаки відчувають страх, тож будь-яка необережна дія може спровокувати цього Демона. 

— Я ж принесла тобі футболку, що ще потрібно? — стогну відчайдушно. Вага собаки вже починає заважати дихати.

Праворуч від мене з'являються ноги у кросівках, а тоді небо, пофарбоване у призахідні кольори, затуляє обличчя Тимура.

— Є завдання, — серйозно каже виблискуючи синіми очима, — враховуючи, що ти моя рабиня, — загинає палець, — і лежиш зараз під моїм Демоном ставши ще й полонянкою, прошу твоєї допомоги. 

— Просиш? — видихаю зі свистом.

— Уяви собі, неабияка повага, чи не так, Савчук? — хмикає. — Отже, потрібно полагодити дім бабці, я не можу проігнорувати її прохання, тож у нас часу на все — місяць. Допоможеш? — ще й невинно кліпає довгими чорними віями. — Тоді Демон піде, присягаюся, — лукава посмішка прикрашає обличчя Драгана.

— Покидьок, — крізь зуби ціджу.

— Або він відкусить твого носика, леді Проблемо, тож я рахуватиму, щоб пришвидшити твоє рішення: один, два…

— Я згодна, — випалюю. — Допоможу твоїй бабусі. 

— Супер, — Тимур схиляє голову на бік кілька секунд явно насолоджуючись моїм наляканим видом, — о, секунду. 

Слідкую за ним та Демоном одночасно в спробі не померти від жаху, а тоді розумію —Тимур явно готувався до цього нападу з шантажем, він дістає телефон відійшовши від мене на кілька кроків й фотографує.

— Видали! — кричу.

Хлопець розглядає фото, явно порівнює з реальною картинкою задоволено хмикаючи:

— Я тепер маю улюблене фото, — цинічно лунає. — Демоне, — все ж зжалюється, — до мене, хлопче.

Собака в секунді зривається з місця, втім, доволі обережно переступає мене, й сідає поряд зі своїм господарем. Моє серце починає калатати сильніше, ніби тепер, коли загроза злегка віддалилась, я можу повною мірою відчути те, що могло трапитись. Сідаю, глибоко вдихаю наказуючи тримати емоції під контролем й, не кидатись на Тимура зараз з кулаками, бо тоді мені точно відкусять щось, і дивлюся в його сині, нахабні очі. 

— У тебе взагалі немає принципів чи моралі? Виключно погрози та маніпуляція? 

— А як з такими, як ти? Ви ж тільки мову сили розумієте, вірно? Ти би не погодилась, якби не це, як і у випадку з пошкодженим мотоциклом, — відрізає. 

— Мову сили? — я встаю стріпуючи з колін та сідниць траву, — знаєш, якби ти нормально попросив допомоги, я би погодилась теж.

— Це якщо мова про будинок бабусі, — він ховає телефон у кишеню шортів, — а якби не погроза судом, до речі, вона актуальна досі, ти би не стала моєю рабинею на все літо.

Додамо візуалу наших героїв

Багато гумору, хімії, емоцій, позитиву, любові, літа, тепла ❤️