Останнім часом я все частіше думаю про баланс у «Хітрі».

З одного боку, є основна історія Іллі. Його шлях, вибори, зміни, небезпеки, Каїр, команда, Оплот.

З іншого боку, є світ навколо.

Інші люди.

Інші групи.

Події в місті.

Минуле Каїра.

Мутації.

Оплот як місце, яке поступово перестає бути просто укриттям і стає чимось більшим.

Частину цієї інформації можна було б подавати коротше — буквально кількома реченнями, щоб швидше рухати основний сюжет вперед.

Але я ловлю себе на тому, що мені важливо показати: світ «Хітри» не існує лише навколо головного героя.

Місто живе своїм страшним життям.

Оплот змінюється.

Люди поруч із Іллею теж мають свої страхи, рішення й наслідки.

А деякі речі, які зараз можуть здаватися просто деталями або фоном, пізніше матимуть значення.

Тому хочу спитати вас як читачів.

Чи цікаво вам таке розкриття світу, лору й подій навколо?

Чи, можливо, вам більше подобається, коли історія рухається швидше й майже весь фокус тримається тільки на основній сюжетній лінії?

Для мене «Хітра» — це не лише історія одного героя.

Це світ, який зламався, але не зупинився.

І мені хочеться показати його живим — небезпечним, складним, іноді жорстоким, але не порожнім.

Дуже цікаво почути вашу думку:

що вам ближче — швидший темп сюжету чи глибше розкриття світу, якщо ці деталі потім впливають на події?