Апдейт Усе веде до нього ❤️

Він на мить замовк, уважно вдивляючись мені в очі.

— Однак, мене цікавить інше. Після всього, що було між нами, ти справді настільки легко допускаєш думку, що я тобі брешу? Маргарито…

Він вимовив моє ім’я майже пошепки, і від цього тихого голосу по спині пробігли мурахи.

Його долоні повільно ковзнули вгору, обережно обхоплюючи мою шию. Його великі пальці ледь торкалися шкіри під щелепою, а сам він не зводив із мене погляду, уважно спостерігаючи за кожною зміною в моєму обличчі.

Влад нахилився ближче, настільки, що між нами майже не залишилося відстані. Його погляд не метався, він терпляче чекав, поки я сама почну нервувати.

— Я заслужив таке ставлення? — тихо запитав він, не відводячи очей, але у його голосі не було образи.

Його палець повільно провів уздовж моєї щоки, майже невагомо, і цей спокій дратував набагато сильніше за будь-яку грубість.

— Чи мені справді доведеться пояснити тобі значно переконливіше, кому варто довіряти? — шепотом промовив мені на вухо. — Чи краще показати в дії?
 

❤️❤️❤️