Друзі, сьогодні діють знижки на дві мої книги про офігезних оперів:

Порушуючи дистанцію

— Ну що, хлопці, — полковник Терехов важко стукає чобітьми по кабінету. — У нас поповнення. Прошу ставитися з повагою. Капітан Волошина Ірина Миколаївна. Моя давня знайома.
Побачивши манірну блондинку, що впливла в кабінет, моя щелепа відвисає.
А ось цього я не очікував.
Спокійним впевненим поглядом зараза ковзає по хлопцям, а коли черга доходить до мене, змінюється в обличчі. Губи складаються в тонку лінію, до щік приливає рум'янець.
— Ну здрастуй, товаришу капітане, — офігіваю від контрасту. Тому що в пам'яті у мене ця стерва зовсім інша: гола, гаряча і дуже чуттєва.
— Руднєв, субординації дотримуйся, — гримить полковник.
Субординації?
Та я б із радістю. Якби вночі ми її не стерли під нуль.

Скорочуючи дистанцію

Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина.
Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й у біді. Ну як такій не допомогти? Хоча б заради власних корисливих і вельми приємних цілей.
— Тільки у мене є дочка, — каже вона вже після того, як я запропонував їй пожити у мене.
— Що? — я обтікаю.
— І молодший брат. Але ми будемо тобі зразковими сусідами, обіцяю. Єдине, про що попрошу — це ніякого флірту і будь-яких стосунків між нами. Тримай, будь ласка, дистанцію.