Мабуть, у кожного була людина, яка приходила в життя дуже тепло. З нею хотілося говорити до ранку, чекати повідомлень, сміятися без причини й вірити, що все буде добре.

А потім щось змінювалося.

Робота, втома, обставини, страхи чи просто час.

І замість людини, в яку ми колись закохалися, поруч залишався хтось зовсім інший.

Ми не йдемо.

Ми чекаємо.

Чекаємо, що все стане, як раніше. Що одного дня він знову напише так, як колись. Подивиться так, як колись. Обійме так, як колись.

Але що робити, якщо «колись» більше не існує?

Саме про це моя книга «Панночка-Анночка».

Це історія не про ідеальне кохання. Це історія про двох людей, які загубилися між дружбою, стосунками та власними страхами. Про мовчання, яке болить більше за сварки. Про повідомлення, які перечитують десятки разів. Про обійми, що здатні змусити повірити, ніби все ще можна врятувати.

Можливо, у цій історії ви впізнаєте себе.

А можливо — когось, кого так і не змогли відпустити.

Ласкаво прошу до світу «Панночки-Анночки». Сподіваюся, ця історія торкнеться вашого серця так само, як одного разу торкнулася мого.