Хм...   Усе веде до нього

У руках він тримав звичайний паперовий пакет.

Я мовчки ковзнула по ньому поглядом, потім так само мовчки подивилася на самого Влада й тільки після цього повільно вигнула брову.

— Скажи чесно, тебе десь підмінили чи це ти вирішив за декілька днів закрити всі свята, які пропустив за останні років п’ять? Твоя щедрість починає лякати.

Не чекаючи відповіді, я забрала пакет із його рук і зазирнула всередину.

Вишневий чизкейк.

Я так і завмерла, дивлячись на нього кілька секунд, а потім повільно підняла очі на чоловіка. З усіх десертів, які тільки існували, він якимось дивом примудрився принести саме той, який я люблю найбільше.

І він про це памʼятає. 

— Помітив закономірність. — Розслаблено відповів Влад. — Коли ти їси щось солодке, тебе хоча б хвилин десять спокійно можна слухати.

Він трохи примружився, уважно спостерігаючи за моєю реакцією й руками потягнувся до моїх щік.

— Іноді навіть милою стаєш.

p. s. авторка теж слабка перед вишневим чизкейком...

А які ваші улюблені солодощі?✨