Встаємо рано і по черзі йдемо в душ. Я пориваюся приєднатися до Вікторії, але вона сміється: 

— Вірю, вірю, що не слабак! Але я — не настільки сильна! 

Відвожу Вікторію додому, і дорогою ми заїжджаємо за її улюбленими тістечками. 

— Так ось де ти їх береш! — радіє жінка. — У разі чого, буду сама сюди їздити… 

— У разі чого??! — стискаю щелепи й примружуюсь. 

У нас була карколомна ніч, а Вікторія вже планує розставання? 

— Мало що, — обтічно відповідає вона та відвертається. 

До кінця поїздки ми більше не розмовляємо. 

ДАЙ НАМ ШАНС

Оновлення щодня о 00:00!